А все через те, що за надуманими звинуваченнями посадили одного журналіста. Як боровся і зазнав поразки Сергій Рєзник

У Ростові-на-Дону на півтора року посадили журналіста Сергія Резника. Посадка вийшла настільки гучна, що в області жартують: губернатор Голубєв ревнує - перша особа Ростовської області тепер не він, а Резник.

Посадка вийшла до того ж і дуже негарна - три абсолютно різноспрямованих кримінальних статті виявилися штучно зліплені в одну справу, порушену - і це очевидно - рівно з тією метою, щоб Резника посадити.

При цьому ніхто не намагався заперечити те, що писав Резник. Жодної «профільної» статті йому так і не поставили - ні екстремізму, ні розпалювання, ні навіть наклепу.

Професійне співтовариство в оцінках цього випадку розкололося. Частина ростовських журналістів консолідовано виступила з підтримкою Сергія, виходячи з того міркування, що так, нехай він і не завжди був бездоганний у своїй боротьбі, проте він-то не може посадити своїх опонентів на півтора року. А ті його - можуть. Притому не по закону - а чисто по понятіям. Сили тут несумірні.

Інші колеги підкреслено дистанціювалися від винесення оцінок по «нагоди Резника» - щоб не рівняти себе з ним. «Він не журналіст», - звучали навіть такі думки.

І все ж «випадок Резника» - якраз дуже хороший привід поговорити про те, що ж таке журналістика, де вона починається і де закінчується.

Хто такий Сергій Рєзник

З одного боку, Сергій був автором великої кількості викривальних публікацій на адресу прокуратури, поліції, великих чиновників. З іншого ж - багато його звинувачували в заангажованості: у Резника траплялися цілі кампанії, за якими без сорому проступала особистість того чи іншого бенефіціара.

Багато редакторів, які працювали з ним, докоряють Сергія тим, що він не сильно утруднював себе перевіркою інформації, довіряючи, мабуть, тим людям, які її зливали. З іншого боку, всі визнають, що, якщо Резник чіпляв якусь серйозну історію, він нерідко потрапляв в точку.

Резник, розмірковуючи про свободу слова в регіоні, розповідав, що в області закрилося відразу декілька газет, з якими він співпрацював. Це так - та не зовсім так. Газети закривалися з різних причин, з публікаціями Резника ніяк не пов'язаними. В основному через відсутність грошей, звичайно.

Останнім часом Сергій взагалі перестав співпрацювати з виданнями, з головою поринув у блог, проголосивши його своїм особистим ЗМІ. І вже там, без жодних суперечок з редакторами, відривався по повній.

За роки роботи Резник створив собі аж ніяк не кришталеву репутацію - проте рівно таку, яка змушувала скривджених з самих різних відомств бігти саме до нього. Зараз, звичайно, йому багато хто ставить в провину цю гру на протиріччях всередині відомств, але якщо вже по совісті розбиратися - то, що зараз колеги називають «злив», при інших умовах вони ж називали б «роботою з джерелами».

Гучне ім'я - це головний, напевно, результат роботи Резника. На останніх виборах його навіть включили в список від «Справедливої \u200b\u200bРосії». Народ його знав і читав його блог.

Дуже багато людей мали вагомі підстави відчувати до Резнику неприязнь. Деякі навіть судилися з ним в приватному порядку, відсуджували якісь компенсації чи програвали. Але у держави в особі правоохоронних органів він до певного часу ніякого інтересу не викликав. А викликав тільки сказ.

Як зліпити цю справу

У 2011 році центр з протидії екстремізму ГУВС Ростовської області взяв Резника під прослушку. Необхідність прослушки була з усім безсоромністю мотивована тим обставиною, що у органів «недостатньо матеріалу для порушення кримінальної справи». А на ділі це означало, що Резник всіх дістав.

Зовсім скоро поліцейським випала удача почути дещо цікаве: в лютому-березні 2012 року Сергій став отримувати регулярні дзвінки з погрозами - на свою адресу і на адресу своїх близьких. Втім, оперативників центру «Е» ці дзвінки не зацікавили, а ось Резник звернувся з заявами до Первомайського відділ поліції (за місцем проживання) і в прокуратуру. Пізніше він навіть поділився своїми підозрами про те, хто йому дзвонив. Цю людину звали Андрій С., і він сам по собі дуже і дуже примітна особистість.

Андрійка С. знала вся київська журналістська тусовка, знав його і Резник. Ця людина витирає в багатьох редакціях, ходив на мітинги, на суди. Час від часу з'являвся з якимись чутками. Його тримали за міського божевільного, іноді пріпрягалі з якихось дрібних доручень (через що до Андрюші прилипла кличка бойскаут).

Було відомо про його націоналістичних поглядах (за що Андрюша отримав ще одну кличку - Фашист). Було відомо також, що він спілкується з усякими навколокримінальних особистостями. Ну і так, було відомо, що він - позаштатний інформатор в поліції і ФСБ. (Колись раніше він був судимий за неправдивий дзвінок про терористичну загрозу. Після чогось повторив цей вчинок, вже з приятелем. Їх, звичайно, знову викрили, але судити не стали.)

Резник був знайомий з Андрійком, напевно, навіть ближче інших. Вони колись були сусідами і начебто навіть вчилися разом. Однак Сергій Андрійка не любив: колись раніше той нахабним чином обдурив його маму. Зайшов до неї в будинок і зажадав 1,5 тисячі рублів. У Сергія, сказав, великі неприємності, потрібні гроші. Жінка піддалася і передала С. гроші. З тих пір Сергій з ним навіть не вітався при випадкових зустрічах.

Коли пішли ці дзвінки, прокуратура вісім разів відмовляла Резнику в порушенні кримінальної справи - за відсутністю складу злочину в діях Андрійка (сама подія злочину при цьому ніхто під сумнів не ставив). А ось слідчий Первомайського відділу Амирханян все ж побачив ознаки злочину в діях С. І тут раптом Андрійко, хоч і мав славу міським дурником, здогадався написати заяву про помилковий донос. З його слів виходило, нібито Резник сам звернувся до нього і його товаришеві Віктору С. (за випадковим збігом, саме з ним Андрюша затівав «теракт»). Він запропонував їм 10 тисяч рублів за інсценування дзвінків з погрозами. Однак грошей не заплатив, а тепер став ще й викривати!

Проти Резника порушили кримінальну справу за ст. 306 КК - завідомо неправдивий донос.

Примітно, що, незважаючи на прослушку, переговори Сергія з Андрійком С., нібито мали місце, оперативники центру з боротьби з екстремізмом не зафіксували. Однак вони дуже добре розчули інший його розмова.

У серпні 2012 року Сергій Рєзник зателефонував Денису Гришанова, адміністратору в центрі технічного огляду автомобілів, з питанням про те, як йому можна пройти техогляд. Питання було цілком закономірний - саме тоді техогляд забрали у даішників і передали в приватні структури. Сергій мав право не знати, як проходити техогляд за новими правилами. У розмові (роздруківка якого була представлена \u200b\u200bв суді) Резник підкреслював, що і машина у нього в порядку, і під'їхати він готовий, куди потрібно, а Гришанов сказав, що в загальному-то якщо нікуди не під'їжджати - то техогляд вийде не набагато дорожче, до того ж він сам привезе готову діагностичну карту, з метою економії часу клієнта. Домовилися, що Резник вишле документи електронкою.

На наступний день, 21 серпня, Денис Гришанов прийшов в поліцію - нібито за особистою ініціативою - і написав заяву про те, що його схиляють до протиправних дій. Однак днем \u200b\u200bраніше, 20-го, в ЦПЕ вже був розроблений план припинення злочину. І очевидно, що вся операція народилася зовсім не через присоромити Гришанова - вона була змодельована за результатами прослуховування.

Коли Резник приїхав на станцію техобслуговування - сам, на інший кінець міста, через всі пробки, - Гришанов не став заганяти його в бокс, а попросив від'їхати на задню площадку, притягнув діагностичну карту - після чого Резника блокували оперативники.

Було порушено ще одну кримінальну справу за ст. 204 КК РФ - «Комерційний підкуп». Проти Гришанова, і так і сяк пропонував свої «послуги», ніякого відношення порушено не було.

На цьому, однак, поліцейські не заспокоїлися. Восени 2012 року оперативник Краснокутський з центру «Е» побачив в одній з публікацій Резника в його «ЖЖ» ознаки злочину за статтею 319 КК РФ, аж ніяк, зауважимо, не екстремістської - «Образа представника влади».

У публікації Резник піддавав різкій критиці голови обласного арбітражного суду Ольгу Соловйову, до того ж у вельми неприємний формі. Переказуючи читачам якісь плітки, що циркулюють всередині суду, Резник попутно підібрав кілька невтішних епітетів до особистості самої судді. Суддя, без сумнівів, мала повне моральне право образитися на слівця типу «ослиця» і «крокодилиці», проте не стала виступати із заявою. А ось оперативник Краснокутський образився і витягнув і без того неприємну для жінки історію в публічне поле.

Взагалі, потрібно відзначити особливо: за Резником водився цей гріх - в своїх виступах без кінця переходити на особистості, до того ж в самих різких, образливих висловах. Його багато хто запитував, навіщо він це робить. Він говорив: для того, щоб епатувати, зачепити публіку. Але моя думка така, що він це робив від безсилої люті, розуміючи, що вся його політкоректна критика для опонентів - божа роса.

І ось все три епізоди без жодних процесуальних підстав були зліплені в одну справу і передані для розслідування в Слідчий комітет (якому, мабуть, крім гострого на язик Резника з його техталоном, більше і зайнятися нічим). Прокуратура згодом все це абсурдне звинувачення підтримала.

Кого образив Резник

Очевидно, що раптового масованого інтерес різних силових структур до постаті Резника виник не на порожньому місці. Багато хто вважав ініціатором наїздів на Резника тодішнього главу донський поліції Лапіна, який сильно від Сергія натерпівся. Однак наприкінці 2012 року в Ростов приїхала велика комісія з Москви, підготувала за результатами своєї роботи розгромну довідку - і Лапін був відправлений у відставку разом з першим заступником. А Резника як і раніше продовжували пресувати, і очевидно, що замовником цього пресингу не могли бути ні ректор РГМУ Сависько, ні компанія «Доненерго», яких Резник теж таврував і викривав.

Про що він ще писав в той час?

Писав, зокрема, про заступника прокурора області Романа Клімова, який на гроші, виділені облпрокуратурі для покупки декількох квартир для співробітників по районам, купив собі одну, але велику. У прокуратурі вийшов тоді великий скандал. Обласний прокурор Кузнецов, безпосередній начальник Климова, на злеті своєї кар'єри порушив щодо квартири перевірку. Клімов, хоч і служив в обласній прокуратурі, проте відомо було, що він родич і ставленик заступника генпрокурора по ЮФО Воробйова, і Кузнецов, напевно, не сильно був йому радий.

Зам генпрокурора по ЮФО Сергій Воробйов

Ці чвари всередині відомства теж були предметом постійного інтересу Сергія Резника. Однак крім дійсно важливої \u200b\u200bінформації про те, що відбувається в прокуратурі ЮФО (кришування грального бізнесу, спроби підім'яти під себе великі підприємства) він висипав на читачів результати своїх копаній в особистому житті прокурора Воробйова, сумнівні не тільки з точки зору журналістики, а й з точки зору уявлень про пристойність взагалі.

Обласного же прокурора Кузнєцова він, навпаки, всіляко підтримував, і у мене склалося враження, що абсолютно щиро. У підсумку потрапив в клінч між двома прокуратурами - обласний і ЮФО, серйозно образивши при цьому заступник генпрокурора Воробйова.

Взагалі, прокурор Кузнєцов - окрема цікава сторінка не тільки в історії Резника, але і в історії всієї Ростовській області. Будучи призначеним в Ростовську область з Чечні, він протягом півтора років зумів зіпсувати відносини з усіма місцевими шишками. Численними перевірками і прокурорськими поданнями замучив адміністрацію новопризначеного глави регіону Голубєва, «золоте» губернаторство якого ще толком і не відбилося. Великі справи торкнулися і команди старого губернатора Чуба, відправленого незадовго до того в відставку. Прокуратура дісталася навіть до будинку мера Чернишова, який той побудував в куточку міського ботанічного саду. Сталося це якраз напередодні грудневих виборів 2011 року, і розповідають, що з Москви приїжджав парламентер, урезонював прокурора, просив не розгойдувати човен в такий відповідальний момент.

Великий бізнес теж страждав і теж бігав скаржитися в Москву. У Москви від всіх цих донесень почалася печія на Кузнецова. Йому викотили першу неповну службову, потім ще одне - за поганий нагляд у сфері ЖКГ. Пікантність ситуації полягала в тому, що підприємство «Донводоканал», за безкарність якого старші товариші тепер нарікали ростовському прокурору, трохи раніше саме він і піддав прокурорської перевірки з відповідними приписами. І Ростовська прокуратура була визнана Генпрокуратурою в числі передовиків по нагляду у сфері ЖКГ. А тепер ось саме за це його прогнали з образливою формулюванням «за порушення присяги».

А що до історії з Клімовим - так той подав рапорт про звільнення за власним бажанням. І навряд чи через квартиру. По крайней мере, цей привід здається занадто дрібним для того, щоб по ньому турбувалися хлопці з ФСБ, які приїжджали до Ростова на відповідну бесіду.

Право на відповідь

Один з основних закидів з боку опонентів на адресу Рєзніка складався навіть не в тому, що він плутав критику з образами, а в тому, що він ніколи не давав можливості висловитися протилежній стороні. Ніколи.

Я вирішила дізнатися, що б сказали всі ці скривджені люди, якби Сергій до них звернувся.

Я подзвонила колишньому прокурору Климову.

Увечері ми все-таки поговорили:

- Я ніколи не знав Резника, не спілкувався з ним особисто, щоб він таке про мене писав, - сказав він. - Що я тракторист, пофигист, корупціонер ... Що я кришував гральний бізнес, що я квартиру собі купив замість інших співробітників. Це ж все неправда! Він каже: «У Ростові ображати можу тільки я». А хто він такий?

- Скажіть, а чому ви звільнилися з прокуратури? - поцікавилася я.

- А це моя особиста справа. Я за власним бажанням туди прийшов, за власним же і пішов.

До судді Соловйової я не поїхала, щоб не посилювати багаторазову підлість, досконалу по відношенню до неї. А ось в прокуратуру ЮФО зайшла: хотіла поговорити з прокурором Воробйовим. Прокурорський працівник, який мене зустрів, завів мене в невелику спеціально обладнану кімнату на прохідній (які є у всякому казенному закладі «для прийому населення»). Очікувано завів волинку про те, що все спілкування з Воробйовим можливо тільки через прес-службу Генеральної прокуратури, та й взагалі Резник їм не по підслідності ...

Я тоді сказала прокурорському працівникові прямо: що Сергій Дмитрович Воробйов в даному конкретному випадку цікавить мене не як прокурор, а як скривджена людина; що в місті про його стосунки з Резником багато чого розповідають, і ось я йду з відкритим забралом, хочу почути його думку з цього приводу.

Мені здалося, що прокурорський працівник швидко врубався, навіщо я, власне, прийшла. Він записав на папірці мої координати, запитав, як довго збираюся пробути в Ростові, і обіцяв повідомити про рішення свого патрона - яким би воно не було.

Від Воробйова мені, проте, так більше ніхто і не передзвонив.

мотиви

Мотиви, якими керувався Сергій Рєзник в здійсненні своєї професійної діяльності, настільки суперечливі і глибоко заховані, що мимоволі будь-хто, про нього пише, ризикує впасти або в одну, або в іншу крайність. А істина, як завжди, десь посередині. Сергій Рєзник - аж ніяк не відчайдушний викривач і шукач правди. Але він і не глухий «заказушниками». «Я просто добре роблю свою роботу, і іноді мені платять за це гроші», - так говорив він сам про свою журналістиці. Той факт, що це було дійсно «іноді», а не «як правило» - особисто у мене не викликає жодних сумнівів, і я в цьому виходжу з найбільш красномовних деталей.

Резник з дружиною жив у віддаленому від центру районі Ростова, у звичайній двокімнатній квартирі, можливо, і непоганий - але все ж простіше, ніж ті семикімнатні палати, які пригледів собі прокурор Клімов.

У Резника машина була зовсім проста - Нunday Аccent 2008 року випуску, і цією машиною вони користувалися на двох з дружиною. А тепер, правда, одна Наташа їздить.

Ми з нею повинні були зустрітися у великому торговому центрі (там є «Ашан», де вона закуповує продукти собі на тиждень і щоб Сергію передати). Вона назвала кафе, але я не стала його шукати, а зайшла в ресторанчик однієї широко відомої московської мережі. Подзвонила Наташі, сказала, де чекаю.

- А ви в «Пити каву» не хочете? - засмутилася вона. - Я просто думаю, там дешевше було б.

І ось я щось не думаю, що дружини інших великих викривачів від журналістики, бігаючи по «Ашан», сильно б переживали через ціни на чашку кави.

І також я не думаю, що Резник зробив більший злочин проти професії, ніж редактори тих численних ростовських (та й не тільки) газет, які беруть участь в конкурсах на «інформаційне обслуговування» обласного керівництва, б'ються за право вихваляти губернатора та інших.

Чи багато в цьому правди? Чи більше, ніж у Рєзніка, після публікацій якого непотоплювані начальники йшли у відставку?

Головний гріх Резника - його нездоланне марнославство, що переходить в гординю. Його прагнення стати першим - і не важливо, якою ціною. Але честолюбство, якщо вже говорити про журналістику, і є головний її двигун. З скромних хлопців, що віддають перевагу триматися в тіні, виходять чудові працівники прес-служб. Але тільки з честолюбних виходять блискучі журналісти. Саме честолюбство змушує людей лізти на рожен, вгризатися, забувати про страх, йти напролом, не звертаючи увагу на ту ціну, яку, можливо, треба буде заплатити за свою радісну гординю.

Резник, мені здається, щось наплутав з пропорціями, але в цілому інгредієнти професії вгадав правильно.

Зараз проти Сергія порушено ще три кримінальні справи - два з приводу все тих же образ представників влади, і ще одне - все по тому ж помилковим доносом. Знову, підкреслю, ніхто не намагається заперечити те, що писав Резник, - його просто розгортають державною машиною.

Я впевнена, що комусь дуже подобається та тиша, яка встановилася в інформаційному просторі Ростовської області після посадки Резника. І буде зроблено все, щоб ця тиша тривала довше.

Ростов-на-Дону

https: //www.сайт/2017-02-13/pochemu_zamgenprokurora_yuriya_ponomareva_pereveli_iz_uralskogo_federalnogo_okruga_v_yuzhnyy

«Ознака особливої \u200b\u200bдовіри»

Чому заступник генпрокурора Юрія Пономарьова перевели з Уральського федерального округу в Південний

Юрій ПономаревДарья Шелехова

Третій раз за рік замгенпрокурора РФ Юрій Пономарьов виявився змушений надовго залишити Єкатеринбург і курируване їм управління генпрокуратури РФ по Уральському федеральному округу (УрФО). Сьогодні на сайті управління генпрокуратури РФ по Південному федеральному округу (ЮФО) було опубліковано офіційне повідомлення про рішення генерального прокурора Юрія Чайки відправити Пономарьова до 10 березня в Ростов-на-Дону курирувати управління генпрокуратури РФ в ЮФО. Як стало відомо сайт, в силовий середовищі відрядження вже розцінили як ознака особливої \u200b\u200bдовіри до Пономарьова з боку керівництва генеральної прокуратури. Інше питання - як довго відомому уральському силовику доведеться працювати на два регіони.

Про переведення замгенпрокурора РФ Юрій Пономарьова в Ростов-на-Дону повідомила прес-служба управління генпрокуратури РФ в ЮФО: «Інформуємо, що згідно з розпорядженням генерального прокурора РФ Юрія Чайки від 06.02.2017 питання управління генеральної прокуратури РФ в Південному федеральному окрузі з 7 лютого по 10 березня 2017 року покладено на заступника генпрокурора РФ Юрія Пономарьова ».

Відрядження підтвердив і прес-секретар управління генпрокуратури РФ в УрФО Дмитро Серебренников. За його словами, Пономарьов тимчасово замінює замгенпрокурора РФ Сергія Воробйова, з 2011 року займається наглядове відомство в ЮФО. При цьому Пономарьов продовжує виконувати свої обов'язки по УрФО.

За словами джерела сайт серед силовиків, «Юрій Олександрович продовжує в УрФО тримати руку на пульсі» і буде «особисто візувати» всі ключові документи і матеріали. На час відрядження їх будуть направляти йому на підпис в Ростов-на-Дону.

Сайт управління генпрокуратури РФ по ЮФО

Заступник генпрокурора РФ Сергій Воробйов зараз офіційно перебуває у відпустці. За словами джерел, 58-річний силовик відновлюється після деяких проблем зі здоров'ям. Про нове призначення або відставку Сергія Воробйова ніякої інформації немає. Проте деякі ростовські ЗМІ вже обговорюють його можливий відхід з нинішнього поста. Так, портал «Йорж» - з посиланням на колишнього главу Агентства стратегічних ініціатив (АСД) в ЮФО, нині представника бізнес-омбудсмена РФ Олександра Хуруджі - назвав це «хорошою новиною для місцевого бізнесу». «Догляд Воробйова - шанс для початку перезавантаження атмосфери, що панує у взаєминах підприємців та правоохоронців останні кілька років. Безліч замовних переслідувань, рейдерські захоплення, фабрикації кримінальних справ - то, ніж запам'яталося час знаходження Воробйова на посади в ЮФО. Ми всі чекаємо позитивних змін і, звичайно, сподіваємося на кардинальні поліпшення в нагляді за надмірним тиском правоохоронної системи на бізнес », - написав сам Хуруджі на Facebook.

Варто відзначити, правда, що Хуруджі в 2015-2016 роках провів вісім місяців у ізоляторі за звинуваченням в розкраданні коштів АТ «МРСК Юга». Пізніше Верховний суд РФ визнав отримання цих грошей законним. В кінці липня уповноважений при президенті РФ з прав підприємців Борис Титов поінформував Володимира Путіна про кримінальні переслідування бізнесу в Ростовській області, зокрема про справу проти Хуруджі. Він також повідомив, що проситиме Генпрокуратуру РФ провести перевірку як за фактом їх утримання під вартою, так і по суті пред'явлених звинувачень.

Чи повернеться Пономарьов після 10 березня в Єкатеринбург, поки не ясно. У 2016 році він двічі подовгу працював в Москві, замінюючи першого заступника генпрокурора РФ Олександра Буксман. Нову відрядження в Ростов-на-Дону в «генеральському клубі» Уралу вже розцінили як ознака особливої \u200b\u200bдовіри. «Юрій Олександрович - один з найдосвідченіших прокурорів країни і, що зараз не менш важливо, один з наймолодших (народився в 1962 році. - Прим. ред.) Заступників Чайки. Поєднання важливе. І ми бачимо, що людину з разу в раз ставлять на ключові ділянки, ситуативно вимагають посилення позицій », - зауважив один з високопоставлених силовиків Уралу.

Яромир Романов

За його словами, немає ніяких сумнівів, що Пономарьов «успішно впорається» з покладеним на нього зараз завданням. До слова, Південний федеральний округ - це 13 регіонів: Ростовська, Астраханська, Волгоградська області, Краснодарський і Ставропольський край, регіони Північного Кавказу, включаючи Дагестан, Інгушетію, Північну Осетію, Чечню. Пономарьов сам виходець з південного сходу Росії (народився в Саратові. Там же закінчив юридичний інститут) і не з чуток знайомий з територією. Досить нагадати, що з грудня 2000 до червня 2001 року Юрій Олександрович виконував обов'язки прокурора Грозного.

Втім, члени уральського «генеральського клубу» сподіваються, що відрядження Пономарьова в ЮФО не затягнеться.

Колишній Заступник Генерального прокурора

«Біографія»

Народився 1959 Подгоренський район, Воронезька область

Освіта

У 1985 році закінчив Воронезький державний університет за спеціальністю «правознавство»

діяльність

«Новини»

Рада Федерації звільнив з посади заступника генпрокурора Сергія Воробйова

Рада Федерації прийняла рішення відправити у відставку заступника генерального прокурора Сергія Воробйова за вислугою років, передає «РІА Новини».

Подання про звільнення Воробйова з посади прийшло від генпрокурора Юрія Чайки. Сам Воробйов вже подав рапорт про відставку в зв'язку з виходом на пенсію.

Сергій Воробйов: Правоохоронні органи ЮФО - на сторожі законних інтересів неповнолітніх

Нагородження знаком «Першовідкривач родовища»

9 листопада в актовому залі Управління Росприроднагляду по Курганської області відбулося нагородження знаком «Першовідкривач родовища».

Сергій Воробйов: «У Ростовській області потрібно посилення прокурорського нагляду»

Прокурор Орловської області Сергій Воробйов став заступником генпрокурора

Прокурор Орловської області став заступником Юрія Чайки

Нове загострення у силових структурах: генпрокурор Чайка, знайшовши трьох нових заступників, вилаяв поліцію і СКР

Відомо, що куратором Юрія Пономарьова був Юрій Золотов, і в Генпрокуратурі не приховують, що той його ставленик. «Орловчанин» Воробйов теж невипадково перебрався в Москву. Силовики Орловської області на хорошому рахунку у федеральної влади - раніше начальником московської міліції (нині ГУ МВС по Москві) був призначений екс-глава ГУВС по Орловській області Володимир Колокольцев. Відзначилися ж орловські силовики, забезпечивши кримінальну супровід відлучення від посади старожила-губернатора Єгора Строєва.

Цікаву річ мені розповіли про те, як свого часу зливали губернатора Строєва. Виявляється в цьому був зацікавлений хтось високопоставлений в Москві. А інструментом, який використовували для зливу Єгор Семеновича, став не хто інший як головний опозиціонер Орловської області Василь Іконніков. При цьому ту викриває Строєва і його команду інформацію, яку Іконніков озвучував на засіданнях облради, йому зливав саме Сергій Воробйов. Во какая цікава ланцюжок вибудовується!

Хоча мабуть цей ланцюжок слід доповнити ще кількома фігурантами, які так само як і Воробйов становили так звану «трійку чистильників» - Володимир Колокольцев, який керував тоді обласним УВС, і Валерій Назаров, тоді начальник обласного УФСБ. Результатом діяльності цієї трійки стало відразу кілька гучних скандалів, пов'язаних з порушенням кримінальних справ проти близьких соратників Строєва - Ігоря Сошникова, Віталія Кочуева та інших. Як усі ми пам'ятаємо, це стало серйозним ударом по репутації самого губернатора, а «трійка» в повному складі пішла на підвищення. І псевдокоммуністи, руками яких всі ці брудні справи робилися, отримали свої дивіденди, і підозрюю, що не тільки в якості піару. Адже зараз-то вже зрозуміло, що вся та боротьба носила не політичний характер, як нас зі сторінок «Орловської іскри» переконував той же Іконніков, а була просто боротьбою за власність.

Сам же Іконніков в цій історії виступив в ролі примітивної маріонетки в чиїхось руках, слухняно виконує волю господаря. Самостійної же позиції у нього немає з жодного питання. Видно що ті, хто ним керує, цілком задоволені ним і тим, як він справляється з поставленими перед ним завданнями - політичний капітал дають в руки тільки керованого людині. Іконніков таким був і залишається сьогодні. Хоча не виключаю, що є механізми впливу на керівника регіональним відділенням КПРФ, у якого рильце в пушку, про що добре відомо його маніпуляторам.

Однак повернемося до Воробйову. Благополучно слив Строєва і пішовши на підвищення, колишній орловський прокурор не сидить склавши руки. Правда сьогоднішній розклад істотно змінився, заробили інші корупційні схеми - борець з корупцією сам став замішаний в гучних корупційних скандалах.

Наприклад, вельми цікавий матеріал опублікований в «Комерсанті». Компромат злитий серйозний, і зробити це могли тільки правоохоронні органи. Отже це ще одне підтвердження того, що йде серйозне протиборство кланів.

А в блозі ростовського блогера Сергія Воробйову присвячено відразу кілька публікацій. Особливо вразило мене на адресу керівництва країни і генерального прокурора, де розповідається про те свавілля, що відбувається сьогодні в Ростовській області при безпосередній участі нашого колишнього прокурора. Мені якось моторошно стало, чесне слово! І страшно за сміливого і принципового автора листа, який не побоявся надати розголосу страшні факти ростовської дійсності. Не маю іншої можливості підтримати його, як тільки розповісти про нього і його листі в своєму блозі.

Вражає масштаб корупції, процвітаючий в нашій країні. Особливо якщо взяти до уваги той факт, що такий масштаб можливий лише при покровітельствевластних структур. Корумповане все, починаючи від правоохоронних і наглядових органів і закінчуючи лідерами псевдоопозиції. Зрозуміло, що існуюча система віджила себе, загрузнувши в корупції, жадобі наживи, кримінал і відчутті своєї повної безкарності. Це стає очевидним з кожним днем. Розуміє це і керівництво країни. Думаю, що наслідком такого розуміння і є що почалося в країні закручування гайок і централізації влади, про який я писав вчора. Такі радикальні заходи допоможуть системі проіснувати ще якийсь час.

Ну а про боротьбу місцевих протиборчих кланів ми з вами ще почуємо і не раз напередодні виборів губернатора Орловської області.

PS: Бідний Депардьє!І сам не знав куди він вплутуватися, погодившись отримати російський паспорт! Прописка в Мордовії, запрошення працювати в провінційному театрі, посвята в почесні удмурти. Тепер ось йому пропонують вступити в КПРФ. Вибачте, товариші комуністи Москви, а вас не бентежить гаряча любов Депардьє до Путіна, в якій він зізнався привселюдно?Навіщо вам цей Обелікс?

Упевнений, що таким реченням буде запрошення актора в ЕР. Ну або на крайній випадок в ЛДПР. А ще можна видати йому партквитки відразу від усіх партій, адже він тепер - наша національна гордість.

Головна » Зроби сам » Воробйов генеральна прокуратура. У «Ізумруд» не знайшли платіжки від замгенпрокурора Воробйова і екс-губернатора Меняйло