АРОМАТИЗАТОРИ ХАРЧОВІ

Загальні технічні умови

Москва

ІПК Видавництво стандартів

2004

Передмова

Завдання, основні засади та правила проведення робіт з державної стандартизації у Російській Федерації встановлені ГОСТ Р 1.0-92 «Державна система стандартизації Російської Федерації. Основні положення» та ГОСТ Р 1.2-92 «Державна система стандартизації Російської Федерації. Порядок розробки державних стандартів»

Відомості про стандарт

1 РОЗРОБЛЕН Державною установою Всеросійським науково-дослідним інститутом харчових ароматизаторів, кислот і барвників (ГУ ВНДІПАКК) Російської академії сільськогосподарських наук

2 ВНЕСЕН Технічним комітетом зі стандартизації ТК 154 «Харчові кислоти, ароматичні есенції та ароматизатори, барвники харчові синтетичні»

3 ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Держстандарту Росії від 29 грудня 2003 р. № 407-ст

4 ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ

Інформація про зміни до цього стандарту публікується в покажчику «Національні стандарти», а текст цих змін- в інформаційних покажчиках "Національні стандарти". У разі перегляду або скасування цього стандарту відповідну інформацію буде опубліковано в інформаційному покажчику «Національні стандарти»

ГОСТ Р 52177-2003

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

Дата введення - 2005-01-01

1 Область застосування

Цей стандарт поширюється на харчові ароматизатори, призначені для харчової промисловості.

Коди продукції ОКП, на яку поширюється стандарт, наведено у додатку .

Цей стандарт не поширюється на ароматизатори для тютюнових виробів.

Документація, відповідно до якої виготовляють ароматизатор конкретного найменування, повинна містити вимоги, не нижче встановлених цим стандартом.

Вимоги, що забезпечують безпеку харчових ароматизаторів, викладені в - та , вимоги до якості продукту – вимоги до маркування –.

(Змінена редакція, Зм. № 1).

2 Нормативні посилання

ГОСТ 8.579-2002 Державна система забезпечення єдності вимірів. Вимоги до кількості фасованих товарів в упаковках будь-якого виду під час їх виробництва, розфасовки, продажу та імпорту

ГОСТ 12.1.004-91 Система стандартів безпеки праці. Пожежна безпека. Загальні вимоги

ГОСТ 12.1.005-88 Система стандартів безпеки праці. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони

ГОСТ 12.1.007-76. Система стандартів безпеки праці. Шкідливі речовини. Класифікація та загальні вимоги безпеки

ГОСТ 12.1.044-89 (ISO 4589-84) Система стандартів безпеки праці. Пожежвибухонебезпечність речовин та матеріалів. Номенклатура показників та методи їх визначення

ГОСТ 1770-74 Посуд мірний лабораторний скляний. Циліндри, мензурки, колби, пробірки. Загальні технічні умови

ГОСТ 3022-80 Водень технічний. Технічні умови

ГОСТ 3639-79 Розчини водно-спиртові. Методи визначення концентрації етилового спирту

ГОСТ 6709-72 Вода дистильована. Технічні умови

ГОСТ 6825-91 (МЕК 81-84) Лампи люмінесцентні трубчасті для загального освітлення

ГОСТ 6995-77 Метанол-отрута. Технічні умови

ГОСТ 7328-2001 Гірі. Загальні технічні умови

ГОСТ 9293-74 (ІСО 2435-73) Азот газоподібний та рідкий. Технічні умови

ГОСТ 10146-74 Тканини фільтрувальні зі скляних комплексних кручених ниток. Технічні умови

ГОСТ 10444.12-88 Продукти харчові. Метод визначення дріжджів та цвілевих грибів

ГОСТ 10444.15-94 Продукти харчові. Методи визначення кількості мезофільних аеробних та факультативно-анаеробних мікроорганізмів

ГОСТ 12026-76 Папір фільтрувальний лабораторний. Технічні умови

ГОСТ 13358-84 Ящики дощаті для консервів. Технічні умови

ГОСТ 13516-86 Ящики з гофрованого картону для консервів, пресервів та харчових рідин. Технічні умови

ГОСТ 14192-96 Маркування вантажів

ГОСТ 14618.6-78 Олії ефірні, речовини запашні та напівпродукти їх синтезу. Методи визначення води

ГОСТ 14618.10-78 Олії ефірні, речовини запашні та напівпродукти їх синтезу. Методи визначення щільності та показника заломлення

ГОСТ 14870-77 Хімічні продукти. Методи визначення води

ГОСТ 15113.2-77 Концентрати харчові. Методи визначення домішок та зараженості шкідниками хлібних запасів

ГОСТ 15846-2002 Продукція, що відправляється в райони Крайньої Півночі та прирівняні до них місцевості. Упаковка, маркування, транспортування та зберігання

ГОСТ 17433-80 Промислова чистота. Стиснене повітря. Класи забрудненості

ГОСТ 19360-74 Мішки-вкладиші плівкові. Загальні технічні умови

ГОСТ 19433-88 Вантажі небезпечні. Класифікація та маркування

ГОСТ 20477-86 Стрічка поліетиленова з липким шаром. Технічні умови

ГОСТ 25336-82 Посуд та обладнання лабораторні скляні. Типи, основні параметри та розміри

ГОСТ 26668-85 Продукти харчові та смакові. Методи відбору проб для мікробіологічних аналізів

ГОСТ 26927-86 Сировина та продукти харчові. Метод визначення ртуті

ГОСТ 26930-86 Сировина та продукти харчові. Метод визначення миш'яку

ГОСТ 26932-86 Сировина та продукти харчові. Методи визначення свинцю

ГОСТ 26933-86 Сировина та продукти харчові. Методи визначення кадмію

ГОСТ 28498-90 Термометри скляні рідинні. Загальні вимоги. Методи випробувань

ГОСТ 29185-91 Продукти харчові. Методи виявлення та визначення сульфітредукуючих клостридій

ГОСТ 29227-91 (ІСО 835-1-81) Посуд лабораторний скляний. Піпетки градуйовані. Частина 1. Загальні вимоги

ГОСТ 30178-96 Сировина та продукти харчові. Атомно-адсорбційний метод визначення токсичних елементів

ГОСТ Р 8.563-96 Державна система забезпечення єдності вимірів. Методики виконання вимірювань

ГОСТ Р 50779.10-2000 (ISO 3534-1-93) Статистичні методи. Імовірність та основи статистики. терміни та визначення

ГОСТ Р 51474-99 Упаковка. Маркування, що вказує на спосіб поводження з вантажами

ГОСТ Р 51650-2000 Продукти харчові. Методи визначення масової частки бенз(а)пірену

ГОСТ Р 51652-2000 Спирт етиловий ректифікований із харчової сировини. Технічні умови

ГОСТ Р 51760-2001 Тара споживча полімерна. Загальні технічні умови ОК 005-93 Загальноросійський класифікатор продукції

ГОСТ Р 51766-2001 Сировина та продукти харчові. Атомно-абсорбційний метод визначення миш'яку

ГОСТ Р 52464-2005 Добавки смакоароматичні та харчові ароматизатори. терміни та визначення

ГОСТ Р 8.563-2009 Державна система забезпечення єдності вимірів. Методики (методи) виконання вимірювань

ГОСТ Р 52814-2007 (ІСО 6579:2002) Продукти харчові. Метод виявлення бактерій роду Salmonella

ГОСТ Р 52816-2007 Продукти харчові. Метод виявлення та визначення кількості бактерій групи кишкових паличок (коліформних бактерій)

(Змінена редакція, Зм. № 1, 2).

Примітка - При користуванні цим стандартом доцільно перевірити дію стандартів та класифікаторів за вказівником «Національні стандарти», складеним станом на 1 січня поточного року, та за відповідними інформаційними покажчиками, опублікованими в поточному році. Якщо документ посилається (змінений), то при користуванні цим стандартом слід керуватися заміненим (зміненим) стандартом. Якщо посилальний документ скасовано без заміни, то положення, в якому дано посилання на нього, застосовується в частині, яка не стосується цього посилання.

3 Терміни та визначення

У цьому стандарті застосовані такі терміни за ГОСТ Р 52464.

(Нова редакція, Изм. № 1).

4 Класифікація

4.1 Залежно від призначення харчові ароматизатори (далі ароматизатори) поділяють:

Для кондитерських та хлібопекарських (хлібобулочних) виробів;

для безалкогольних напоїв;

Для маргаринової продукції;

Для інших продуктів харчування.

4.3 Залежно від форми випуску ароматизатори поділяють на:

Рідкі: у вигляді розчинів та емульсій (емульсійні);

Сухі: порошкоподібні та гранульовані;

Пастоподібні.

5 Загальні технічні вимоги

5.1 Характеристики

5.1.1 Ароматизатори повинні виконуватись відповідно до вимог цього стандарту, документа, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретного найменування, та технологічної документації на ароматизатор конкретного найменування, затверджених у встановленому порядку, з дотриманням санітарних норм та правил.

5.1.2 Рідкі ароматизатори на вигляд є безбарвними або пофарбованими, прозорими або непрозорими рідинами.

5.1.4 Пастоподібні ароматизатори на вигляд є однорідною масою, забарвленою або незабарвленою.

5.1.5 Характеристику зовнішнього вигляду та кольору встановлюють у документі, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретної назви.

5.1.6 Запах має бути характерним для ароматизатора конкретної назви.

5.1.7 Щільність та показник заломлення рідкого ароматизатора повинні відповідати нормам, встановленим у документі, відповідно до яких виготовляють ароматизатор конкретної назви.

Примітка - Для ароматизаторів із барвниками, емульсійних та пастоподібних ароматизаторів показник заломлення не встановлюють.

5.1.8 Об'ємна частка етилового спирту в рідких ароматизаторах, що містять спирт, повинна відповідати нормам, встановленим у документі, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретного найменування.

Примітка - Об'ємна частка етилового спирту є обов'язковим показником ароматизаторів з об'ємною часткою етилового спирту більше 1,5 %.

5.1.8 (Нова редакція, Изм. № 1, 2).

5.1.9 Масова частка вологи в сухих та пастоподібних ароматизаторах повинна відповідати нормам, встановленим у документі, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретної назви.

___________

* До введення відповідних нормативних правових актів Російської Федерації - нормативними документами Федеральних органів виконавчої влади.

___________

* До введення відповідних нормативних правових актів Російської Федерації - нормативними документами федеральних органів виконавчої влади.

5.1.10 –5.1.13

5.1.14 (Виключений, Изм. № 1).

5.2 Вимоги до сировини

5.2.1 Сировина за показниками безпеки має відповідати нормам, встановленим нормативними правовими актами Російської Федерации*.

___________

*До введення відповідних нормативних правових актів Російської Федерації - нормативними документами федеральних органів виконавчої влади.

5.2.2 Інгредієнтний склад ароматизаторів, у тому числі його смакоароматичної частини - відповідно до вимог, встановлених нормативними правовими актами Російської Федерації *.

__________

* До запровадження відповідних нормативних правових актів Російської Федерації - нормативними документами федеральних органів виконавчої.

5.2.1, 5.2.2 (Нова редакція, Изм. № 1).

5.2.2.1 Як розчинники використовують етиловий спирт, воду, 1,2-пропіленгліколь, тріацетин, рослинні олії та іншу сировину, харчові продукти та речовини, використання яких забезпечує якість та безпеку ароматизаторів.

5.2.2.2 Як носії (наповнювачі) для сухих ароматизаторів використовують вуглеводи та продукти їх переробки, камеді, сіль, прянощі та іншу сировину, харчові продукти та речовини, використання яких забезпечує якість та безпеку ароматизаторів.

5.2.2.1, 5.2.2.2 (Змінена редакція, Зм. № 1).

5.2.3 Для виробництва спиртовмісних ароматизаторів повинен застосовуватися етиловий спирт ректифікований з харчової сировини зі ступенем очищення не нижче вищого за ГОСТ Р 51652 .

5.3 Упаковка

5.3.1 Рідкі ароматизатори упаковують:

У поліетиленові каністри з кришками, що відповідають вимогам ГОСТ Р 51760, у тому числі імпортного виробництва, виготовлені з матеріалів, використання яких у контакті з ароматизаторами забезпечує їх якість та безпеку;

у скляну тару для харчових продуктів;

В іншу тару, виготовлену з матеріалів, використання яких у контакті з ароматизаторами забезпечує їхню якість та безпеку.

(Змінена редакція, Зм. № 1).

5.3.2 При фасуванні рідких ароматизаторів у кожній одиниці тари має бути залишено не менше 5 % вільного простору від повної місткості тари.

5.3.3 Сухі та пастоподібні ароматизатори упаковують у поліетиленові конічні банки з затискною кришкою та ручкою, що відповідають вимогам ГОСТ Р 51760 , з використанням плівкових мішків-вкладишів за ГОСТ 19360 , виготовлених з матеріалів, забезпечення яких в контакті з ароматом.

5.3.4 Допускається використання інших видів упаковки, що забезпечують збереження сухих та пастоподібних ароматизаторів при зберіганні та транспортуванні, та виготовлених з матеріалів, використання яких у контакті з ароматизаторами забезпечує їх якість та безпеку.

5.3.3, 5.3.4 (Змінена редакція, Зм. № 1).

5.3.5 Негативне відхилення вмісту нетто пакувальної одиниці від номінальної кількості ароматизатора має відповідати ГОСТ 8.579.

5.3.6 Партія фасованих ароматизаторів в упаковках повинна відповідати вимогам ГОСТ 8.579.

5.3.7 При перевезенні залізничним транспортом поліетиленові каністри з рідкими ароматизаторами упаковують у дощаті ящики за ГОСТ 13358 або обрешітки, при перевезенні повітряним транспортом - у ящики з гофрованого картону за ГОСТ 13516.

Примітка - Поліетиленові каністри допускається перекладати автомобільним транспортом без пакування транспортної тари.

5.3.8 При перевезенні залізничним та повітряним транспортом поліетиленові банки з сухими та пастоподібними ароматизаторами упаковують у ящики з гофрованого картону за ГОСТ 13516.

Примітка - Поліетиленові банки можна перевозити автомобільним транспортом без упаковки в транспортну тару.

5.3.9 Скляну тару з рідкими ароматизаторами упаковують у ящики з гофрованого картону за ГОСТ 13516 або дощаті ящики за ГОСТ 13358 із застосуванням допоміжних пакувальних матеріалів відповідно до правил перевезення вантажів на відповідному виді транспорту.

5.3.10 Клапани ящиків з гофрованого картону обклеюють у поздовжньому та поперечному напрямках поліетиленовою стрічкою з липким шаром за ГОСТ 20477 або використовують інші пакувальні матеріали, що забезпечують збереження продукції та цілісність тари при транспортуванні.

5.3.11 Ароматизатори, що відправляються до районів Крайньої Півночі та прирівняні до них місцевості, упаковують за ГОСТ 15846 .

5.4 Маркування

5.4.1 На кожну пакувальну одиницю тари наносять маркування або наклеюють етикетку, що містить такі дані:

Найменування та місцезнаходження (адреса) виробника, найменування країни;

Товарний знак виробника (за наявності);

Повне найменування ароматизатора;

Номер партії;

Масу нетто;

Дата виготовлення;

Термін та умови зберігання;

Позначення документа, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретної назви;

Попереджувальний напис: «Призначений лише для виробничого застосування. При випадковому ковтанні слід викликати блювання, промити шлунок і звернутися за медичною допомогою».

Масу брутто

(Змінена редакція, Зм. № 1, 2).

5.4.2 Транспортне маркування – за ГОСТ 14192 з нанесенням маніпуляційних знаків за ГОСТ Р 51474 та знаків, що характеризують вид небезпеки вантажу за ГОСТ 19433, зазначених у документі, відповідно до яких виготовляють ароматизатор конкретної назви.

5.4.2 (Запроваджено додатково, Зм. № 1).

6 Вимоги безпеки та охорона навколишнього середовища

6.1 Відповідно до ГОСТ 12.1.007 за ступенем впливу на організм ароматизатори та їх компоненти відносять до третього (речовини помірно небезпечні) та четвертого (речовини малонебезпечні) класів небезпеки.

Гранично допустиму концентрацію у повітрі робочої зони основних (за масою) компонентів ароматизаторів - розчинників - наводять у документі, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретної назви.

Розмір санітарно-захисної зони при організації виробництва ароматизаторів узгоджують із уповноваженим органом.

6.2 Контроль повітря робочої зони здійснюють за методиками, затвердженими у встановленому порядку, з періодичністю, визначеною вимогами ГОСТ 12.1.005 та погодженою з уповноваженим органом у встановленому порядку.

6.3 Рідкі ароматизатори відносять до легкозаймистих (ЛЗР), горючих (ГР) або негорючих рідин, сухі - до горючих матеріалів відповідно до ГОСТ 12.1.044. Показник пожежонебезпечності рідких ароматизаторів - температуру спалаху - наводять у документі, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретної назви.

6.4 При відборі проб, проведенні аналізів, зберіганні та застосуванні ароматизаторів дотримуються правил охорони праці та правил пожежної безпеки, прийнятих при роботі з легкозаймистими, горючими (ГОСТ 12.1.004), шкідливими речовинами (ГОСТ 12.1.007).

6.5 Засоби пожежогасіння: розпорошена вода, повітряно-механічна піна, порошки для малих вогнищ загоряння - кошма, порошкові вогнегасники.

6.6 При попаданні ароматизатора на шкіру його слід змити водою, промити з милом, при попаданні у вічі - промити великою кількістю води.

При випадковому ковтанні ароматизатора слід викликати блювання, провести промивання шлунка та звернутися за медичною допомогою.

6.7 При зберіганні та транспортуванні ароматизаторів захист довкілля забезпечують герметизацією тари. При її порушенні та попаданні ароматизатора в навколишнє середовище його необхідно зібрати та утилізувати.

6.8 При зберіганні, транспортуванні, застосуванні та утилізації ароматизаторів для запобігання заподіянню шкоди навколишньому природному середовищу, здоров'ю та генетичному фонду людини не допускати забруднення ґрунту, поверхневих та ґрунтових вод.

6.9, 6.10 (Виключені, Зм. № 1).

7 Правила приймання

7.1 Ароматизатори приймають партіями. Партією вважають будь-яку кількість ароматизаторів одного найменування, виготовлену протягом певного інтервалу часу, за однією і тією ж технологічною документацією, однаково упаковану, призначену до одночасної здачі-приймання та оформлену одним посвідченням про якість та безпеку із зазначенням:

Номери посвідчення та дати його видачі;

Найменування та місцезнаходження (адреса) виробника, найменування країни;

Повного найменування ароматизатора;

номери партії;

Дата виготовлення;

Маси нетто партії;

кількості одиниць транспортної тари;

даних результатів випробувань;

Терміну та умов зберігання;

вид розчинника або сухого носія (наповнювача);

Призначення ароматизатора;

7.2 Для контролю якості та приймання ароматизаторів встановлюють такі категорії випробувань:

Прийомоздаткові;

7.4 Результати приймальних випробувань оформляють протоколом випробувань за формою, прийнятою у виробника, або відображають у журналі.

7.5 При негативних результатах приймальних випробувань хоча б за одним показником якості за цим показником проводять повторні випробування на подвоєній вибірці від цієї партії. Результати повторних випробувань розповсюджують на всю партію.

7.6 При незадовільних результатах повторних випробувань хоча б за одним показником усю партію ароматизатора бракує.

7.7 Порядок та періодичність контролю за вмістом токсичних елементів, бенз(а)пірена. Біологічно активних речовин, а також за мікробіологічними показниками встановлює виробник у програмі виробничого контролю.

(Змінена редакція, Зм. № 1).

7.8 Показник «запах» ароматизатора контролює тільки виробник.

(Змінена редакція, Зм. № 1).

7.9 Підставою для прийняття рішення про приймання партії ароматизатора є позитивні результати приймальних випробувань і попередніх періодичних випробувань, проведених у встановлені терміни.

8 Методи контролю

8.1 Контроль відповідності упаковки та маркування ароматизаторів вимогам цього стандарту проводять зовнішнім оглядом кожної пакувальної одиниці продукції з вибірки .

8.2 Для перевірки якості ароматизаторів за органолептичними, фізико-хімічними та показниками безпеки з одиниць продукції, що потрапили у вибірку по , відбирають миттєві проби, з яких формують сумарну та лабораторну проби.

Для проведення мікробіологічних аналізів відбір проб - за ГОСТ 26668.

8.3 Відбір миттєвих проб, отримання сумарної проби та виділення лабораторної проби та проби для аналізу

8.3.1 Миттєві проби за обсягом (масою) мають бути рівними. Сума всіх миттєвих проб за обсягом (масою) має бути в 1,5-2,0 рази більшою за обсяг (масу) лабораторної проби.

Об'єм (маса) лабораторної проби та проби для аналізу ароматизатора визначається документом, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретної назви.

8.3.2 Кількість миттєвих проб рідкого ароматизатора залежить від об'єму, що займає ароматизатор. Відбирають по одній миттєвій пробі по всій висоті шару ароматизатора, якщо його об'єм до 1 дм 3 включно, по дві миттєві проби на глибину 1/3 та 2/3 від верхнього рівня, якщо об'єм більше 1 дм 3 але не перевищує 10 дм 3 , по три миттєві проби (з верхнього, середнього та нижнього шарів) у всіх випадках, коли об'єм ароматизатора понад 10 дм 3 .

8.3.3 Миттєві проби рідкого ароматизатора відбирають пробовідбірною трубкою з відтягнутим нижнім кінцем, діаметром від 6 до 15 мм, довжиною, що перевищує кілька сантиметрів висоту тари.

Верхній отвір трубки закривають великим пальцем або пробкою, занурюють на необхідну глибину, відкривають трубку на короткий час для заповнення, потім знову закривають і витягають трубку з пробою.

8.3.4 Миттєві проби ароматизатора пастоподібного відбирають пробоотборной трубкою, яку опускають вертикально до дна ємності, потім нахиляють і повільно витягають, щоб вміст трубки повністю зберігся.

При використанні щупа його занурюють (вкручуючи) на всю глибину тари по вертикальній осі. Потім щуп витягають.

8.3.5 Миттєві проби сухого ароматизатора відбирають щупом, занурюючи його на всю глибину тари вертикальної осі.

8.3.6 Відбір миттєвих проб продукції на стадії здачі - приймання її на склад проводять перед закупорюванням тари.

8.3.7 Усі миттєві проби поміщають у посудину для проб, ретельно перемішують та одержують сумарну пробу.

8.3.8 Виділення лабораторної проби

8.3.8.1 Лабораторну пробу рідкого та пастоподібного ароматизатора одержують після ретельного перемішування сумарної проби та простого скорочення її до обсягу лабораторної проби.

8.3.8.2 Лабораторну пробу сухого ароматизатора одержують шляхом скорочення сумарної проби методом квартування.

8.3.8.3 Лабораторною пробою для партій ароматизаторів малих об'ємів може бути сумарна проба, при цьому загальний об'єм або маса миттєвих проб повинні бути не меншими за об'єм або масу, необхідні для проведення випробувань.

8.4 Маркування лабораторних проб

Виділену лабораторну пробу ароматизатора знову ретельно перемішують, ділять на дві рівні частини та поміщають у чисті сухі скляні судини. Судини щільно закривають корковими або поліетиленовими пробками і маркують із зазначенням:

Найменування ароматизатора;

Найменування виробника;

Вида розчинника (носія);

Номери та маси партії;

Дата виготовлення;

Дати та місця відбору проб;

Прізвища та підписи особи, яка відібрала пробу;

Позначення документа, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретної назви.

Одну частину лабораторної проби використовують для проведення випробувань, другу опечатують і зберігають протягом встановленого терміну зберігання у разі розбіжностей в оцінці якості ароматизатора для повторного аналізу.

Для партії рідких ароматизаторів малих обсягів допускається залишати для зберігання лабораторну пробу ароматизатора, що використовується для випробувань.

Лабораторні проби зберігають у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С (якщо інше не зазначено в документі, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретної назви), лабораторні проби сухих ароматизаторів – при відносній вологості не більше 75 %.

8.5 Визначення зовнішнього вигляду та кольору ароматизаторів

8.5.1 Зовнішній вигляд і колір рідкого та пастоподібного ароматизатора визначають переглядом проби для аналізу в кількості від 30 до 50 см 3 у склянці В-1(2)-50(100) за ГОСТ 25336 на тлі листа білого паперу в світлі, що проходить або відображається. .

8.5.2 Зовнішній вигляд і колір сухого ароматизатора визначають переглядом проби для аналізу масою від 30 до 50 г, поміщеної на лист білого фільтрувального паперу за ГОСТ 12026 при розсіяному денному освітленні або при світлі люмінесцентних ламп типу ЛД за ГОСТ 6825.

8.5.3 Ароматизатор вважають за відповідні вимоги цього стандарту, якщо зовнішній вигляд та колір проби для аналізу відповідають вимогам документа, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретного найменування.

8.6 Визначення запаху

Метод полягає в органолептичному порівнянні проби для аналізу ароматизатора з контрольним зразком (еталоном) ароматизатора цього найменування.

За контрольний зразок (еталон) приймають зразок ароматизатора цієї назви, запах якого схвалений дегустаційною порадою виробника.

Для контрольного зразка відбирають лабораторну пробу об'ємом (масою) не менше ніж 250 см 3 (г) ароматизатора, виготовленого у виробничих умовах. Контрольний зразок зберігають у герметично закритій тарі протягом терміну зберігання, встановленого в документі, відповідно до якого виготовлений ароматизатор конкретного найменування.

8.6.1 Визначення запаху рідкого ароматизатора

Смужки фільтрувального паперу 10'160 мм згідно з ГОСТ 12026 одночасно змочують (приблизно на 3 см) у контрольному зразку та пробі для аналізу та порівнюють їх запах.

Ароматизатор вважають відповідним вимогам цього стандарту, якщо запах вологих смужок проби для аналізу та контрольного зразка однаковий.

8.6.2 Визначення запаху сухого та пастоподібного ароматизатора

Пробу для аналізу ароматизатора та контрольного зразка масою від 30 до 50 г поміщають на листі білого фільтрувального паперу за ГОСТ 12026 та оцінюють їх запах.

Ароматизатор вважають відповідним вимогам цього стандарту, якщо запах проби для аналізу та контрольного зразка однаковий.

8.7 Визначення показника заломлення рідких ароматизаторів – за ГОСТ 14618.10 (розділ 4).

8.8 Визначення щільності рідких ароматизаторів – за ГОСТ 14618.10 (розділ 2 або розділ 3).

8.9 Визначення об'ємної частки етилового спирту в рідких спиртовмісних ароматизаторах проводять за методикою (додаток).

Примітка - Метод не є арбітражним.

8.10 (Виключений, Изм. № 2).

8.11 Визначення масової частки вологи в сухих та пастоподібних ароматизаторах - за ГОСТ 14618.6 або за методикою (додаток).

8.12 Визначення мікробіологічних показників ароматизаторів:

Кількість мезофільних аеробних та факультативно-анаеробних мікроорганізмів - за ГОСТ 10444.15;

Кількість бактерій груп кишкових паличок - за ГОСТ Р 52816;

Дріжджі та плісняві гриби - за ГОСТ 10444.12;

Бактерії типу сальмонел - за ГОСТ Р 52814;

Кількість сульфітредукуючих клостридій - за ГОСТ 29185.

(Змінена редакція, Зм. № 2).

8.13 Визначення вмісту токсичних елементів:

Миш'яку - за ГОСТ 26930, ГОСТ Р 51766;

Свинцю - за ГОСТ 26932, ГОСТ 30178;

Кадмія - за ГОСТ 26933, ГОСТ 30178;

Ртуті - за ГОСТ 26927 та .

(Змінена редакція, Зм. № 1).

8.14 Визначення металомагнітних домішок - за ГОСТ 15113.2.

8.15 Визначення бенз(а)пірену - за ГОСТ Р 51650.

8.16 Визначення температури спалаху рідких ароматизаторів – за ГОСТ 12.1.044 (підрозділ 4.4).

8.17 (Виключений, Изм. № 1)..

9 Транспортування та зберігання

9.1 Ароматизатори транспортують усіма видами транспорту відповідно до правил перевезення вантажів, що діють на відповідному виді транспорту.

9.2 Рідкі ароматизатори зберігають у закритих та затемнених приміщеннях при температурі не вище 25 °С, якщо інше не встановлено у документі, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретної назви.

Примітка - При зберіганні рідких ароматизаторів допускається опалесценція та випадання осаду, якщо це передбачено у документі, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретної назви.

9.3 Сухі ароматизатори зберігають у сухих приміщеннях, що добре провітрюються при температурі не вище 25 °С і відносній вологості не більше 75 %, якщо інше не встановлено в документі, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретного найменування.

Примітка - При зберіганні сухих ароматизаторів допускаються грудочки, що не щільно злежалися (легко розсипаються).

9.4 Не допускається транспортування та зберігання ароматизаторів спільно з хімікатами та продуктами, що різко пахнуть, і матеріалами.

9.5 Термін зберігання ароматизаторів встановлюють у документі, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретної назви.

10 Вказівки щодо застосування

Область застосування ароматизаторів та його максимальні дозування у харчових продуктах встановлює виробник відповідно до вимог, встановленими нормативними правовими актами Російської Федерации*.

__________

* До введення відповідних нормативних правових актів Російської Федерації - нормативними документами федеральних органів виконавчої влади.

(Нова редакція, Изм. № 1).

Додаток А
(обов'язкове)

Коди продукції за ОК 005

Визначення об'ємної частки етилового спирту у рідких харчових ароматизаторах.

Визначення об'ємної частки етилового спирту в рідких ароматизаторах харчових (далі - ароматизаторах) виконують хроматографічним методом на приладі з полум'яно-іонізаційним детектором. Діапазон вимірюваних об'ємних часток етилового спирту від 1,0 до 85,0% включно.

Б.1 Сутність методу

Метод заснований на використанні варіанта газоадсорбційної хроматографії в поєднанні з «холодним» введенням проби для аналізу та особливими властивостями сорбенту «Полісорб-1» по відношенню до етилового спирту. «Холодне введення» (введення проби для аналізу при температурі нижче температури кипіння аналізованої речовини) дозволяє повністю відокремити етиловий спирт від легкокиплячих та висококиплячих компонентів ароматизаторів.

Б.2 Апаратура, засоби вимірювання, допоміжне обладнання, матеріали та реактиви

Для проведення випробувань використовують таке лабораторне обладнання:

Газовий хроматограф, оснащений полум'яно-іонізаційним детектором з чутливістю по нонану не менше 1×10 -11 г/см 3 ;

Комп'ютер або інтегратор, що має програмне забезпечення для базового набору операцій автоматизації хроматографії;

Ваги лабораторні з межами абсолютної похибки, що допускається, одноразового зважування ±0,0015 г;

Набір гир (10 г-500 г) F 1 по ГОСТ 7328;

Секундомір 2 класу точності з ємністю шкали лічильника 30 хв, ціною розподілу 0,20, похибкою ± 0,60 с;

Термометр ТЛ-31-А, межі вимірювання від 0 ° С до 250 ° С за ГОСТ 28498;

Мікрошприц місткістю 0,5 мм 3 фірми Agilent Technologies (№ 5183-4580 за каталогом від 2000/2001 р.) або аналогічний;

Посуд мірний скляний за ГОСТ 1770;

Піпетки 2-1-5, 2-1.10, 2-1-20, 2-1-25, 4-2-1 за ГОСТ 29227;

Колонка хроматографічна насадкова з нержавіючої сталі, довжиною 1 м та внутрішнім діаметром 3 мм. При необхідності допускається використання колонки більшої довжини та підвищення температури термостата колонок зі збільшенням часу аналізу;

Насос водоструминний вакуумний за ГОСТ 25336;

Флакони скляні місткістю від 5 до 15 см 3 із пробками із силіконової гуми;

Скловолокно за ГОСТ 10146;

Азот газоподібний особливої ​​чистоти за ГОСТ 9293;

Водень технічний марки А згідно з ГОСТ 3022 . Допускається використання водневого генератора;

Повітря стиснуте за ГОСТ 17433 . Допускається використовувати компресори будь-якого типу, що забезпечують необхідний тиск та чистоту повітря;

Вода дистильована за ГОСТ 6709;

- "Полісорб-1", фракція 0,25 - 0,50 мм;

Спирт етиловий ректифікований за ГОСТ Р 51652 .

Допускається застосування інших засобів вимірювання, матеріалів та реактивів з метрологічними характеристиками та за якістю не нижче зазначених, крім сорбенту «Полісорб-1».

(Змінена редакція, Зм. № 2).

Б.3 Підготовка до виконання вимірювань

Б.3.1 Умови виміру

При підготовці до вимірювання та при проведенні вимірювання дотримуються наступних умов:

Б.3.2 Підготовка хроматографічної колонки

Хроматографічну колонку послідовно промивають водою, етиловим спиртом, ацетоном, висушують у струмі повітря і заповнюють насадкою.

Заповнену колонку поміщають термостат хроматографа, підключають до випарника, не приєднуючи до детектора. Колонку кондиціонують з газом-носієм (азотом) зі швидкістю 40 см 3 /хв в режимі програмування температури зі швидкістю від 4 °С/хв до 6 °С/хв до 170 °С і ще від 0,5 до 1,0 год при цій температурі. Після охолодження вихідний кінець колонки приєднують до детектора та перевіряють стабільність нульової лінії при робочій температурі термостата колонок.

Б.3.3 Підготовка вимірювальної апаратури

Підготовку хроматографа до роботи проводять відповідно до інструкції з експлуатації, що додається до приладу.

Прилад градуюють по градуювальних розчинах.

Б.3.4 Приготування градуювальних розчинів

Як градуювальні розчини використовують розчини етилового спирту в дистильованій воді з концентраціями, близькими до заданого діапазону вимірювань.

Перед приготуванням розчинів визначають за ГОСТ 3639 вміст основної речовини у етиловому спирті, що використовується.

У сім мірних колб з шліфованою пробкою місткістю 100 см 3 наливають від 20 до 30 см 3 дистильованої води, вносять послідовно піпетками по 1,0; 5,0; 10,0; 15,0; 25,0 см 3 та циліндрами 50,0; 85,0 см 3 етилового спирту. Вміст колб перемішують і доводять об'єми розчинів до мітки дистильованою водою (градуювальні розчини № 1 - 7).

Об'ємну частку етилового спирту Q гр %, в градуювальних розчинах визначають за густиною, визначеною після витримки розчинів протягом від 2 до 3 год пікнометром за ГОСТ 3639 (розділ 3) з подальшим переведенням густини водно-спиртового розчину на вміст спирту у відсотках (за обсягом ).

(Змінена редакція, Зм. № 1).

Б.4 Виконання вимірів

Б.4.1 Вимірювання виконують за наступних режимних параметрів хроматографа:

Після аналізу 20 - 30 проб для аналізу підвищують температуру випарника, термостата колонки і перехідної камери до 150 °З підтримують її протягом від 30 до 40 хв для очищення хроматографічної системи від висококиплячих сполук.

Перевірку градуювальної характеристики по одній з точок діапазону вимірюваних концентрацій проводять щодня відповідно до .

Б.4.3 Газохроматографічний аналіз лабораторної проби ароматизатора

Після встановлення робочих параметрів, включення системи автоматизації аналізу для запису хроматограм та обробки отриманих даних, стабільної нульової лінії на робочій шкалі детектора приступають до аналізу.

Для визначення об'ємної частки етилового спирту досліджуваного ароматизатора випарник хроматографа вводять мікрошприцом двічі по 0,2 мм 3 взятих з лабораторної проби ароматизатора.

При градуюванні та аналізі використовують один і той же шприц.

Б.5 Обробка результатів

Б.5.1 Обробку результатів виконують, використовуючи програмне забезпечення персонального комп'ютера або інтегратора, що входять до комплекту хроматографа, відповідно до інструкції з їх експлуатації.

Б.5.2 Об'ємну частку етилового спирту у лабораторній пробі ароматизатора X, %, обчислюють за такою формулою:

де X- Об'ємна частка етилового спирту в ароматизаторі;

d – відносна похибка визначення об'ємної частки етилового спирту, %.

Б.5.4 Відносна похибка 5, що допускається, визначення об'ємної частки етилового спирту в ароматизаторах при довірчій ймовірності Р = 0,95 становить ±15%.

Б.6 Контроль точності результатів вимірів

При проведенні контролю точності вимірювання за цією методикою виконують такі операції:

Б.6.1 Контроль стабільності нульової лінії хроматографа

Контроль здійснюють постійно у процесі аналізу ароматизаторів. Позитивний дрейф нульової лінії, який визначається як найбільше зміщення сигналу нульової лінії за 20 хв від початку аналізу, не повинен перевищувати 20 % від висоти піку, що відповідає об'ємній частці етилового спирту 1 % (градуювальний розчин № 1). При перевищенні зазначеного значення або появі побічних піків піднімають температуру колонки, випарника і перехідної камери до 150 °С і підтримують протягом від 30 до 40 хв для прискореного елюювання компонентів висококиплячих аналізованих сумішей.

Б.6.2 Контроль збіжності вихідних сигналів хроматографа

Контрольований параметр є відносний розмах вихідних сигналів хроматографа. Контроль здійснюють при проведенні градуювання та при періодичному контролі градуювальних коефіцієнтів.

Результат контролю визнають позитивним під час виконання умови

де А mах - максимальна площа хроматографічного піку, од. рахунки;

А min - Мінімальна площа хроматографічного піку, од. рахунки;

- середньоарифметичне значення площ піків, отриманих при паралельному вводі проб для аналізу, од. рахунки.

Б.6.3 Контроль правильності побудови градуювальної характеристики

Контрольованим параметром є розмах градуювальних коефіцієнтів щодо середнього значення. Якість градуювання вважають задовільною під час виконання умови

де До тах- максимальне значення градуювального коефіцієнта етилового спирту в діапазоні досліджуваних концентрацій, %/од. рахунки;

K min- мінімальне значення градуювального коефіцієнта етилового спирту в діапазоні досліджуваних концентрацій, %/од. рахунки;

До- середньоарифметичне значення градуювального коефіцієнта етилового спирту, %/од. рахунки.

Контроль проводять щоразу при побудові градуювальної залежності. Якщо умова () не виконується, проводять повторне градуювання приладу.

При негативних результатах контролю проводять градуювання приладу відповідно до .

Б.7 Вимоги безпеки

Б.7.1 Під час роботи на газовому хроматографі необхідно дотримуватись вимог охорони праці та правил безпеки відповідно до інструкції з експлуатації приладу.

Б.7.2 Приміщення, в якому проводиться вимірювання, має бути обладнане загальною припливно-витяжною вентиляцією.

Додаток (Виключено, Изм. № 2)

Визначення масової частки вологи у харчових ароматизаторах

Ця методика призначена для вимірювання масової частки вологи в харчових ароматизаторах (далі - ароматизаторах), розчинених у рідинах, що не взаємодіють з реактивом Фішера.

Г.1 Діапазони та норми похибки вимірювань

Методика забезпечує виконання вимірювань в діапазоні і з межами абсолютної похибки, що допускається, наведеними в таблиці Г.1.

Таблиця Р.1

В процентах

Г.2 Засоби вимірювань, допоміжне обладнання, реактиви та матеріали

Г.2.1Ваги лабораторні спеціального (I) класу точності, ціною перевірочного поділу (е) 0,5 мг, найбільшою межею зважування 200 г, межею похибки, що допускається в експлуатації ± 3,0 е за ГОСТ 24104 .

Г.2.2Аналізатор титриметричної лабораторної моделі AF8 фірми «Orion Research, Inc» з діапазоном вимірювань масової частки вологи від 0,5 до 50,0 % і межею СКО відносної похибки вимірювання ± 0,4 % (при 25 мг вологи), що складається з:

Електронний блок,

Блоку титрування,

Бутлів для реагентів, місткістю 1 дм 3 .

Г.2.3Циліндр мірний місткістю 100 см 3 виконання 1, 1 класу точності за ГОСТ 1770 .

Г.2.4Колба конічна місткістю 500 см 3 зі шліфом типу Кн-1-500-40 ТС; Кн-1-500-40 ТХС за Г.2.8; за якістю не гірше за вищевказані.

Г.3 Метод вимірів

В основі методу вимірювання лежить об'ємний аналіз, заснований на взаємодії йоду та діоксиду сірки у розчині метанолу у присутності води. Зважаючи на оборотність реакції для її завершення застосовують піридин.

Аналізатор титриметричної лабораторної моделі AF8 фірми «Orion Research, Inc» призначений для вимірювань масової частки вологи і є приладом з повністю автоматизованим процесом вимірювання та обробки результатів.

Г.4 Вимоги безпеки

При виконанні вимірювань необхідно дотримуватись вимог, викладених у документації на аналізатор титриметричної лабораторної моделі AF8 фірми «Orion Research, Inc».

Г.5 Умови виконання вимірювань

При виконанні вимірювань у лабораторії дотримуються наступних умов:

Г.6 Відбір проб

Відбір точкових проб ароматизаторів здійснюють відповідно до вимог документа, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретної назви.

Г.7 Підготовка до виконання вимірювань

Г.7.1 Підготовку аналізатора титриметричної лабораторної моделі AF8 фірми Orion Research, Inc до вимірювань здійснюють відповідно до інструкції з його експлуатації.

Г.7.2 Приготування реактиву Фішера

Г.7.2.1 У витяжній шафі наливають у мірний циліндр 100 см 3 реактиву Фішера № 1, потім в інший мірний циліндр наливають 100 см 3 реактиву Фішера № 2 і послідовно виливають у конічну колбу місткістю 500 см 3 .

Г.7.2.2 Отриману суміш виливають у сулію з маркуванням «Реактив Фішера», яка з'єднана з насосом блоку титрування (перистальтичний насос).

Г.7.3 Метанол-отруту виливають у сулію з маркуванням «Метанол-отруту», яка також з'єднана з насосом блоку титрування.

Примітка - Під'єднуючи пляшки з готовими реактивами до насоса блоку титрування, слід переконатися, що всі кришки прилягають щільно, а поплавець у бутлі для зливу вільно переміщається у вертикальній площині.

Г.7.4 Піднімають кришку насоса блоку титрування до упору і зміщують до упору тримач реакційної посудини з метою повної ізоляції ємності.

Г.7.5 Підготовка лабораторної проби до вимірювань

Г.7.5.1 Зважують пробу для аналізу сухої сипучої лабораторної проби ароматизатора масою від 0,2 до 0,3 г на фільтрувальному папері або пробу для аналізу рідкої лабораторної проби масою від 0,5 до 1,0 г у скляній бюксі.

Г.7.5.2 Вносять пробу для аналізу в реакційній посудині, при цьому ця операція повинна виконуватися якнайшвидше, щоб мінімізувати попадання вологи з повітря.

Примітка - Якщо протягом 60 с досліджуваний зразок не буде внесено до реакційної посудини, титратор повернеться до кондиціонування.

Г.8 Виконання вимірів

Г.8.1 Градуювання аналізатора титриметричної лабораторної моделі AF8 фірми Orion Research, Inc проводять відповідно до інструкції з експлуатації приладу.

Г.8.2 Перевірка правильності градуювання аналізатора титриметричної лабораторної моделі AF8 фірми «Orion Research, Inc.» проводять титруванням заданого об'єму води, що дистилює (V = 10 мкл) щодня перед проведенням вимірювань. Градуювання вважається виконаним, якщо коефіцієнт варіації для трьох результатів десяти не перевищує норми, встановленої в інструкції з експлуатації приладу. Якщо ж коефіцієнт варіації для трьох титрувань із десяти перевищить зазначену норму, слід внести наступний зразок для градуювання.

Г.8.3 Вимірювання проводять відповідно до інструкції з експлуатації аналізатора титриметричної лабораторної моделі AF8 фірми Orion Research, Inc. Проводять три виміри.

Г.9 Оформлення результатів

За результат визначення приймають середньоарифметичне значення із трьох вимірів, розбіжність між якими (збіжність) не повинна перевищувати 0,5%.

Результат аналізу подають у вигляді X, %.

Результати вимірювань заносять до робочого журналу відповідно до «Інструкції з технічного контролю».

Г.10 Контроль точності результатів вимірів

Контроль точності результатів вимірів здійснюють шляхом оперативного контролю збіжності.

Оперативний контроль збіжності проводять при отриманні кожного результату. Контроль збіжності проводять шляхом порівняння розбіжності між результатами вимірювань (X 1 , Х 2 і Х 3) з розбіжністю, що допускається, яке не повинно перевищувати 0,5 %.

При перевищенні значень допустимих розбіжностей виміру повторюють із використанням іншої проби для аналізу. При повторному перевищенні зазначеного нормативу з'ясовують причини та усувають їх, за потреби проводять нове градуювання.

Бібліографія

СанПіН 2.3.2.1293-03 Гігієнічні вимоги щодо застосування харчових добавок (з доповненнями та змінами)

СанПіН 2.3.2.1078-2001 Гігієнічні вимоги безпеки та харчової цінності харчових продуктів

ППБ-01-93 Правила пожежної безпеки в Російській Федерації

МУ 5178-90 Методичні вказівки щодо визначення ртуті у харчових продуктах

(Нова редакція, Изм. № 1, 2).

Ключові слова:ароматизатори харчові, класифікація, показники безпеки та якості, технічні вимоги, методи контролю

(Змінена редакція, Зм. № 1).

МІЖДЕРЖАВНА РАДА З СТАНДАРТИЗАЦІЇ. МЕТРОЛОГІЇ І СЕРТИФІКАЦІЇ

INTERSTATE COUNCIL FOR STANDARDIZATION. METROLOGY AND CERTIFICATION

МІЖДЕРЖАВНИЙ

СТАНДАРТ

АРОМАТИЗАТОРИ ХАРЧОВІ

Загальні технічні умови

Видання офіційне

Стаїдартінформ

Передмова

Цілі, основні засади та основний порядок проведення робіт з міждержавної стандартизації встановлено ГОСТ 1.0-92 «Міждержавна система стандартизації. Основні положення та ГОСТ 1.2-2009 «Міждержавна система стандартизації. Стандарти міждержавні. правила та рекомендації щодо міждержавної стандартизації. Правила розробки, прийняття, застосування, оновлення та скасування»

Відомості про стандарт

1 РОЗРОБЛЕНО Державною науковою установою Всеросійським науково-дослідним інститутом харчових ароматизаторів, кислот і барвників Російської академії сільськогосподарських наук (ДНУ ВНДІПАКК Россільгоспакадемії)

2 ВНЕСЕН Федеральним агентством з технічного регулювання та метрології

3 ПРИЙНЯТЬ Міждержавною радою зі стандартизації, метрології та сертифікації (протокол від 25 березня 2013 р. №55-П)

4 Наказом Федерального агентства з технічного регулювання та метрології від 25 липня 2013 р. №441-ст міждержавний стандарт ГОСТ 32049-2013 введено в дію як національний стандарт Російської Федерації з 01 січня 2014 р.

5 ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ

Інформація про зміни до цього стандарту публікується у щорічному інформаційному покажчику «Національні стандарти». а текст змін та поправок – у щомісячному інформаційному покажчику «Національні стандарти». У разі перегляду (заміни) або скасування цього стандарту відповідне повідомлення буде опубліковане щомісячним інформаційним покажчиком «Національні стандарти». Відповідна інформація, повідомлення та тексти розміщуються також в інформаційній системі загального користування - на офіційному сайті Федерального агентства з технічного регулювання та метрології в мережі Інтернет

€> Стандартінформ. 2014

У Російській Федерації цей стандарт не може бути повністю або частково відтворено. тиражований і поширений як офіційне видання без дозволу Федерального агентства з технічного регулювання та метрології

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

АРОМАТИЗАТОРИ ХАРЧОВІ

Загальні технічні умови

Food flavourings.

General specifications

Дата введення -2014-01-01

1 Область застосування

Цей стандарт поширюється на харчові ароматизатори (далі - ароматизатори), призначені для харчової промисловості.

Цей стандарт не поширюється на ароматизатори для тютюнових виробів.

Вимоги, що забезпечують безпеку ароматизаторів для життя та здоров'я людей, викладено у 5.1.5-5.1.12. вимоги до якості продукту – 5.1.2-5.1.4. вимоги до маркування – 5.4.

2 Нормативні посилання

У цьому стандарті використано нормативні посилання на такі міждержавні стандарти:

ГОСТ 8.579-2002 Державна система забезпечення єдності вимірів. Вимоги до кількості фасованих товарів в упаковках будь-якого виду під час їх виробництва, розфасовки, продажу та імпорту

ГОСТ 12.0.004-90 Система стандартів безпеки праці. Організація навчання безпеки праці. загальні положення

ГОСТ 12.1.004-91 Система стандартів безпеки праці. Пожежна безпека. Загальні вимоги

ГОСТ 12.1.005-88 Система стандартів безпеки праці. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони

ГОСТ 12.1.007-76. Система стандартів безпеки праці. Шкідливі речовини. Класифікація та загальні вимоги безпеки

ГОСТ 12.1.019-79 Система стандартів безпеки праці. Електробезпека. Загальні вимоги та номенклатура видів захисту

ГОСТ 12.1.044-89 (ISO 4589-84) Система стандартів безпеки праці. Пожежвибухонебезпечність речовин і матеріалів. Номенклатура показників та методи їх визначення

ГОСТ 12.2.007.0-75 Система стандартів безпеки праці. Електротехнічні вироби. Загальні вимоги безпеки

ГОСТ 12.4.009-83 Система стандартів безпеки праці. Пожежна техніка захисту об'єктів. Основні види. Розміщення та обслуговування

ГОСТ 12.4.021-75 Система стандартів безпеки праці. Системи вентиляційні. Загальні вимоги

ГОСТ 12.4.103-83 Система стандартів безпеки праці. Одяг спеціальний захисний, засоби індивідуального захисту ніг та рук. Класифікація

ГОСТ 1770-74 (ІСО 1042-83. ІСО 4788-80) Посуд мірний лабораторний скляний. Циліндри. мензурки, колби, пробірки Загальні технічні умови

Видання офіційне

ГОСТ 2603-79 Реактиви. Ацетон. Технічні умови ГОСТ 3022-80 Водень технічний. Технічні умови

ГОСТ 3630-79 Розчини водно-спиртові. Методи визначення концентрації етилового спирту ГОСТ 6709-72 Вода дистильована. Технічні умови ДЕРЖСТАНДАРТ 6825-91 Лампи люмінесцентні трубчасті для загального освітлення ГОСТ 6995-77 Реактиви. Метанол-отрута. Технічні умови ГОСТ 9293-74 (ІСО 2435-73) Азот газоподібний та рідкий. Технічні умови ГОСТ 10146-74 Тканини фільтрувальні зі скляних комплексних кручених ниток. Технічні умови

ГОСТ 10444.12-88 Продукти харчові. Метод визначення дріжджів та цвілевих грибів ГОСТ 10444.15-94 Продукти харчові. Методи визначення кількості мезофільних аеробних та факультативно-анаеробних мікроорганізмів

ГОСТ 12026-76 Папір фільтрувальний лабораторний. Технічні умови ГОСТ 13358-84 Ящики дощаті для консервів. Технічні умови

ГОСТ 13516-86 Ящики з гофрованого картону для консервів, пресервів та харчових рідин. Технічні умови

ГОСТ 14192-96 Маркування вантажів

ГОСТ 14618.6-78 Олії ефірні, речовини запашні та напівпродукти їх синтезу. Методи визначення води

ГОСТ 14618.10-78 Олії ефірні, речовини запашні та напівпродукти їх синтезу. Методи визначення щільності та показника заломлення

ГОСТ 14870-77 Хімічні продукти. Методи визначення води

ГОСТ 15113.2-77 Концентрати харчові. Методи визначення домішок та зараженості шкідниками хлібних запасів

ГОСТ 15846-2002 Продукція, що відправляється в райони Крайньої Півночі та прирівняні до них місцевості. Упаковка, маркування, транспортування та зберігання

ГОСТ 17433-80 Промислова чистота. Стиснене повітря. Класи забрудненості ГОСТ 19360-74 Мішки-вкладиші плівкові. Загальні технічні умови ГОСТ 19433-88 Вантажі небезпечні. Класифікація та маркування ГОСТ 20477-86 Стрічка поліетиленова з липким шаром. Технічні умови ГОСТ 25336-82 Посуд та обладнання лабораторні скляні. Типи, основні параметри та розміри

ГОСТ 26668-85 Продукти харчові та смакові. Методи відбору проб для мікробіологічних аналізів

ГОСТ 26927-86 Сировина та продукти харчові. Метод визначення ртуті ГОСТ 26930-86 Сировина та харчові продукти. Метод визначення миш'яку ГОСТ 26932-86 Сировина та продукти харчові. Методи визначення свинцю ГОСТ 26933-86 Сировина та продукти харчові. Методи визначення кадмію ГОСТ 28498-90 Термометри рідинні скляні. Загальні вимоги. Методи випробувань

ГОСТ 29169-91 Посуд лабораторний скляний. Піпетки з однією позначкою ГОСТ 29185-91 Продукти харчові. Методи виявлення та визначення кількості сульфітре-аудирующих клостридій

ГОСТ 29227-91 (ІСО 835-1-81) Посуд лабораторний скляний. Піпетки градуйовані. Частина 1. Загальні вимоги

ГОСТ 29229-91 (ІСО 835-3-81) Посуд лабораторний скляний. Піпетки градуйовані. Частина 3. Піпетки градуйовані з часом очікування 15 с

ГОСТ 30178-96 Сировина та продукти харчові. Атомно-абсорбційний метод визначення токсичних елементів

ГОСТ 31747-2012 Продукти харчові. Методи виявлення та визначення кількості бактерій групи кишкових паличок (коліформних бактерій)

ГОСТ 31659-2012 Продукти харчові. Метод виявлення бактерій роду Salmonella ГОСТ 31266-2004 Сировина та харчові продукти. Атомно-абсорбційний метод визначення миш'яку

Примітка - При користуванні цим стандартом доцільно перевірити дію посилальних стандартів в інформаційній системі загального користування - на офіційному сайті Федерального агента з технічного регулювання та метрології в мережі Інтернет або за щорічним інформаційним покажчиком «Національні стандарти», який опублікований станом на 1 січня року, та за випусками щомісячного інформаційного покажчика «Національні стандарти» за поточний рік. Якщо стандарт посилається (змінений), то при користуванні цим стандартом слід керуватися замінним (зміненим) стандартом. Якщо стандарт зв'язку скасовано без заміни, то положення, в якому дано посилання на нього, застосовується в частині, що не зачіпає егу осипку.

3 Терміни та визначення

8 цього стандарту застосовані такі терміни з відповідними визначеннями:

3.1 ароматизатор харчовий: Продукт, що не вживається людиною безпосередньо в їжу, що містить смакоароматичну речовину або смакоароматичний препарат, або термічний технологічний ароматизатор, або коптильний ароматизатор, або попередники ароматизаторів, або їх суміш (вкусоароматична частина), призначений для надання харчової продукції аромату та/ смаку (за винятком солодкого, кислого та солоного), з додаванням або без додавання інших харчових інгредієнтів.

3.2 ароматизатор коптильний: Суміш речовин, виділена з димів, що застосовуються у традиційному копченні, шляхом фракціонування та очищення конденсатів диму.

3.3 ароматизатор термічний технологічний: Суміш речовин, отримана в результаті нагрівання при температурі не вище 180 *С і тривалості нагрівання не більше 15 хв харчових та/або не використовуються в їжу інгредієнтів, один з яких повинен бути аміносполукою, а інший - цукром, що редукує.

Примітки:

1 При отриманні термічного технологічного ароматизатора при температурах нижче 160 'З тривалість нагрівання подвоюється при зменшенні температури кожні 10 *С.

2 Час процесу не повинен перевищувати 12 год.

3 Розмір pH протягом процесу не повинен перевищувати 8.0 од- pH.

3.4 натуральний ароматизатор: Ароматизатор, смакоароматична частина якого містить тільки смакоароматичні препарати та/або натуральні смакоароматичні речовини.

Примітки:

1 Термін «натуральний ароматизатор» може використовуватися, якщо його смакоаромагіческіе частина складається скромно зі смакоароматичних препаратів та/або натуральних смакоароматичних речовин.

2 Термін «натуральний ароматизатор» у поєднанні з назвою харчової продукції, категорією харчової продукції або джерелом рослинного тваринного походження може бути використаний тільки в тому випадку. якщо ароматичні препарати та/або натуральні смакоароматичні речовини, що входять до його складу, отримані з названого джерела, наприклад, «натуральний ароматизатор яблука (Яблуко)», «натуральний ароматизатор фруктів (Фруктовий)», «натуральний ароматизатор м'яти (М'ята)».

3 Термін «натуральний ароматизатор» може бути використаний у тому випадку, коли смакоароматичні препарати та/або натуральні смакоароматичні речовини, що входять до його складу, отримані з джерела, яке не відображає їх смак і аромат, наприклад, «натуральний ароматизатор і фантазійна назва».

3.5 синтетичний ароматизатор: Ароматизатор, смакоароматична частина якого містить синтетичні смакоароматичні речовини.

3.6 речовина смакоароматична: Хімічно визначена (хімічно індивідуальна) речовина з властивостями ароматизатора, що має характерний аромат та/або смак (за винятком солодкого, кислого та солоного).

3.7 речовина смакоароматична натуральна: Смачноароматична речовина, виділена за допомогою фізичних, ферментативних або мікробіологічних процесів із сировини рослинного, мікробного або тваринного походження, у тому числі переробленого традиційними способами приготування харчової продукції.

Примітка - До традиційних способів приготування (виробництва) харчової продукції відносяться: варіння, у тому числі на пару та під тиском (до 120 * С). випікання, запікання, гасіння, смаження, у тому числі на маслі (до 240 *С при атмосферному тиску), сушіння, випарювання, нагрівання, охолодження, заморожування. замочування, мацерація (вимочування), наполягання (заварювання), перколяція (екстракція з проціджуванням), фільтрація, пресування (віджимання), змішування, емульгування, подрібнення (різання, дроблення, розтирання, товчення), укладання в оболонку (капсулювання). очищення від шкірки (лущення), дистиляція (ректифікація), екстракція (включаючи екстракцію розчинниками), ферментація та мікробіологічні процеси.

З.б речовина смакоароматична синтетична: смакоароматична речовина, отримана за допомогою хімічного синтезу.

3.9 попередник ароматизатора: Продукт, який не обов'язково володіє властивостями ароматизатора. навмисно додається до харчової продукції з єдиною метою отримання смаку та аромату шляхом деструкції або реакції з іншими компонентами у процесі приготування їжі.

Примітка - Попередник ароматизатора може бути отриманий як з харчової продукції, так і з продукції, яка не використовується безпосередньо в їжу.

3.10 препарат смакоароматичний: Суміш вхусоароматичних або інших речовин, виділених фізичними, ферментативними або мікробіологічними процесами з харчової продукції або з харчової сировини, у тому числі після обробки традиційними способами приготування харчової продукції, та/або продуктів рослинного, тваринного або мікробного походження, що не використовуються безпосередньо як їжу, що застосовуються як такі або оброблені з використанням традиційних способів приготування харчової продукції.

4 Класифікація

4.1 Залежно від призначення харчові ароматизатори поділяють:

На ароматизатори для кондитерських та хлібопекарських (хлібобулочних) виробів:

ароматизатори для безалкогольних напоїв;

Ароматизатори для олійно-жирової продукції:

Ароматизатори для харчової продукції.

4.2 Залежно від складу смакоароматичної частини ароматизатори поділяють:

на ароматизатори на основі смакоароматичних речовин (натуральні та синтетичні);

ароматизатори на основі смакоароматичних препаратів (натуральні);

Ароматизатори на основі попередників ароматизатора:

Ароматизатори термічні технологічні:

Ароматизатори коптильні;

Ароматизатори суміші.

4.3 Залежно від форми випуску ароматизатори поділяють:

На рідкі: у вигляді розчинів та емульсій (емульсійні);

Сухі: порошкоподібні, у тому числі капсульовані та гранульовані;

Пастоподібні.

5 Загальні технічні вимоги

5.1 Характеристики

5.1.1 Ароматизатори виробляють відповідно до вимог цього стандарту, нормативного документа, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретної назви, з дотриманням вимог . або нормативними правовими актами, що діють на території держави, яка ухвалила стандарт.

5.1.2 За органолептичними показниками ароматизатори повинні відповідати вимогам, зазначеним у таблиці 1.

Таблиця 1 – Органолептичні показники

Закінчення таблиці 1

5.1.3 Для ароматизатора конкретного найменування в нормативному документі виробник установлює індивідуальні для даного ароматизатора вимоги до наступних органолептичних та фізико-хімічних показників:

Зовнішній вигляд. колір та залах;

Щільність та показник заломлення (для рідких ароматизаторів, крім емульсійних, пастоподібних та забарвлених);

Об'ємна частка етилового спирту в спиртовмісних ароматизаторах (для ароматизаторів, які. відповідно до законодавчих, а також нормативних правових актів, що діють на території держави, яка прийняла стандарт, відносяться до спиртовмісної харчової продукції);

Масова частка вологи (у сухих та пастоподібних ароматизаторах);

Присутність металомагнітних домішок (у сухих ароматизаторах), допускається присутність металомагнігових домішок у сухих ароматизаторах не більше 3 млн" 1 (3 мг/кг);

Температура спалаху (для рідких ароматизаторів).

5.1.4 Ароматизатори ідентифікують:

За найменуванням та призначенням, порівнянням вказаного у маркуванні ароматизатора з найменуванням. зазначеному у визначенні виду харчової продукції. або нормативних правових актах, що діють на території держави, яка прийняла стандарт;

На вигляд ароматизатора, порівнянням з ознаками, викладеними в нормативному документі. відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретної назви;

За органолептичними показниками, порівнянням з органолептичними ознаками (запах), викладеними в нормативному документі, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретного найменування:

5.1.5 Мікробіологічні показники ароматизаторів повинні відповідати вимогам (1). чи нормативними правовими актами, що діють на території держави. який прийняв стандарт.

5.1.8 Вміст потенційно небезпечних біологічно активних речовин в ароматизаторах, виготовлених з використанням рослинної ароматичної сировини та/або екстрактів та ефірних олій, не повинен призводити до перевищення допустимих рівнів вмісту потенційно небезпечних біологічно активних речовин у харчовій продукції з використанням ароматизаторів відповідно до вимог, встановленими. (2) або нормативними правовими актами, що діють на території держави, яка ухвалила стандарт.

5.1.9 Не допускається використання потенційно небезпечних біологічно активних речовин: агарикової кислоти, бета-азарону. алоїну. гіперіцину. капсаїцину. Квассина. кумарину. ментофурану. метилевгенолу (4-аліл-1,2-диметоксибенеолу), лулегону, сафролу (1-аліл-3.4-метилендіоксибенеолу). синильної кислоти, туйону (альфа та бета), теукрину А. естрагону (1-аліл-4-метоксибензолу). як смакоароматичні речовини при виробництві ароматизаторів та харчової продукції.

5.1.10 Не допускається використання як джерела ароматизаторів, у тому числі смакоароматичних речовин та препаратів, тетраплоїдної форми Аїру звичайного (Acorus calamus L.. СЕ 13) (2).

5.1.11 При використанні як натуральних джерел смакоароматичних речовин лікарських рослин та/або смакоароматичних препаратів з лікарських рослин їх вміст (у перерахунку на суху сировину або біологічно активну речовину, що міститься в них) не повинен перевищувати кількості, що надає фармакологічний афект в 1 кг (дм 3) харчової продукції при їх застосуванні як смакоароматичні препарати (ароматизатори) (2).

5.2 Вимоги до сировини

5.2.1 Сировина для виробництва ароматизаторів за показниками безпеки повинна відповідати вимогам, встановленим (1), або нормативними правовими актами, що діють на території держави, яка ухвалила стандарт.

5.2.2 Інгредієнтний склад ароматизаторів повинен відповідати вимогам, встановленим (1), або нормативними правовими актами, що діють на території держави, яка ухвалила стандарт.

5.2.3 Для виробництва спиртовмісних ароматизаторів застосовують етиловий ректифікований спирт із харчової сировини зі ступенем очищення не нижче вищого за нормативними документами, що діють на території держави, яка ухвалила стандарт.

5.3 Упаковка

5.3.1 Упаковка ароматизаторів повинна відповідати вимогам, встановленим чи нормативними правовими актами, що діють на території держави, яка ухвалила стандарт.

5.3.2 Рідкі ароматизатори упаковують:

У полімерні каністри з кришками, виготовлені з матеріалів, використання яких у контакті з ароматизаторами забезпечує їх якість та безпеку:

Скляну тару для харчових продуктів;

Іншу тару, виготовлену з матеріалів, використання яких у контакті з ароматизаторами забезпечує їхню якість та безпеку.

5.3.3 При фасуванні рідких ароматизаторів у кожній одиниці тари має бути залишено не менше ніж 5 % вільного простору від повної місткості тари.

5.3.4 Сухі та пастоподібні ароматизатори упаковують у полімерні конічні банки із затискною кришкою та ручкою за нормативним документом, що діє на території держави, яка прийняла стандарт, з використанням плівкових мішків-вкладишів за ГОСТ 19360, виготовлених з матеріалів, використання яких у контакті з ароматизаторами забезпечує їх якість та безпека.

5.3.5 Допускається використання інших видів упаковки, що забезпечують збереження сухих та пастоподібних ароматизаторів при зберіганні та транспортуванні та виготовлених з матеріалів, що відповідають вимогам, встановленим чи нормативними правовими актами, що діють на території держави, яка ухвалила стандарт.

5.3.6 Негативне відхилення вмісту пакувальної одиниці від номінальної кількості ароматизатора повинно відповідати ГОСТ 8.579 (пункт 4.2).

5.3.7 Партія фасованих ароматизаторів в упаковках повинна відповідати вимогам ГОСТ 8.579 (пункти 5.1.5.7).

5.3.8 При перевезенні залізничним транспортом полімерні каністри з рідкими ароматизаторами упаковують у дощаті ящики за ГОСТ 13358 або обрешітки, при перевезенні повітряним транспортом - у ящики з гофрованого картону за ГОСТ 13516.

Примітка - Полімерні каністри можна перевозити автомобільним транспортом без упаковки в транспортну тару.

5.3.9 При перевезенні залізничним та повітряним транспортом полімерні банки з сухими та пастоподібними ароматизаторами упаковують у ящики з гофрованого картону за ГОСТ 13516.

Примітка - Полімерні банки можна перевозити автомобільним транспортом без упаковки в транспортну тару.

5.3.10 Скляну тару з рідкими ароматизаторами упаковують у ящики з гофрованого картону за ГОСТ 13516 або дощаті ящики за ГОСТ 13358 із застосуванням допоміжних пакувальних матеріалів відповідно до правил перевезення вантажів на відповідному виді транспорту.

5.3.11 Клапани ящиків з гофрованого картону обклеюють у поздовжньому та поперечному напрямках стрічкою з полімерних матеріалів з липким шаром за ГОСТ 20477 або використовують інші пакувальні матеріали, що забезпечують збереження продукції та цілісність тари при транспортуванні.

5.3.12 Ароматизатори, що відправляються в райони Крайньої Півночі та прирівняні до них місцевості. пакують за ГОСТ 15846.

5.4 Маркування

5.4.1 Маркування ароматизаторів має відповідати вимогам, встановленим та чи нормативними правовими актами, що діють на території держави, яка прийняла стандарт.

5.4.2 До маркування кожної пакувальної одиниці додатково включаються такі дані:

Номер партії або позначка, що ідентифікує партію:

Масу брутто;

Умови зберігання:

Позначення цього стандарту;

Позначення документа, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретної назви;

Попереджувальний напис: «При випадковому ковтанні слід викликати блювоту, провести промивання шлунка та звернутися за медичною допомогою».

5.4.3 Транспортне маркування - за ГОСТ 14192 з нанесенням маніпуляційних знаків, що вказують на спосіб поводження з вантажами - відповідно до вимог, установлених або нормативних правових актів, що діють на території держави, яка прийняла стандарт. та знаків, що характеризують вид небезпеки вантажу – за ГОСТ 19433.

6 Вимоги безпеки та охорона навколишнього середовища

6.1 Відповідно до ГОСТ 12.1.007 за ступенем впливу на організм ароматизатори та їх компоненти відносяться до третього (речовини помірно небезпечні) та четвертого (речовини малонебезпечні) класів небезпеки.

Гранично допустиму концентрацію в повітрі робочої зони основних (за масою) компонентів ароматизаторів - розчинників - наводять у документі, відповідно до якого виготовлений ароматизатор конкретної назви.

6.2 Контроль повітря робочої зони здійснюють за методиками, затвердженими у встановленому порядку, з періодичністю, визначеною вимогами ГОСТ 12.1.005.

6.3 Рідкі ароматизатори відносять до легкозаймистих (ЛЗР). пальним (ГР) або негорючим рідинам, сухі - до пальних матеріалів відповідно до ГОСТ 12.1.044. Показник ложаро-вибухонебезпечності рідких ароматизаторів – температуру спалаху – наводять у документі, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретної назви.

6.4 При відборі проб, проведенні аналізів, зберіганні та застосуванні ароматизаторів дотримуються правил охорони праці та правил пожежної безпеки, прийнятих при роботі з легкозаймистими. паливними (ГОСТ 12.1.004 та правил пожежної безпеки, що діють на території держави, яка прийняла стандарт), шкідливими речовинами (ГОСТ 12.1.007).

6.5 Засоби пожежогасіння: розпорошена вода, повітряно-механічна піна, порошки для малих вогнищ загоряння - кошма, порошкові вогнегасники.

6.6 При попаданні ароматизатора на шкіру нею слід змити водою, промити з милом, при попаданні у вічі - промити великою кількістю води.

При випадковому ковтанні ароматизатора слід викликати блювання, провести промивання шлунка та звернутися за медичною допомогою.

6.7 При зберіганні та транспортуванні ароматизаторів захист довкілля забезпечують герметизацією тари. При її порушенні та попаданні ароматизатора в навколишнє середовище його необхідно зібрати та утилізувати.

6.8 При зберіганні, транспортуванні, застосуванні та утилізації ароматизаторів для запобігання заподіянню шкоди навколишньому природному середовищу, здоров'ю та генетичному фонду людини не допускається забруднення ґрунту, поверхневих та ґрунтових вод.

7 Правила приймання

7.1 Ароматизатори приймають партіями.

Партією вважають певну кількість ароматизатора одного найменування, отриману за один технологічний цикл, в однаковій упаковці, вироблене одним виробником за одним нормативним документом, що супроводжується товаросупровідною документацією, що забезпечує простежуваність продукції.

7.2 Для контролю якості та приймання ароматизаторів встановлюють такі категорії випробувань:

Прийомо-здатні:

періодичні.

7.2.1 Прийомо-здатні випробування проводять для кожної партії ароматизатора за якістю упаковки та маркування, органолептичним та фізико-хімічним показниками із застосуванням вибіркового контролю. І тому довільно відбирають від партії 10 % пакувальних одиниць, але з менше трьох. При числі одиниць упаковки менше трьох контролю піддається кожна одиниця упаковки.

Для проведення випробувань з пакувальних одиниць, що потрапили у вибірку, відбирають миттєві, сумарні, лабораторні проби та проби для аналізу відповідно до розділу 8.

7.2.2 Результати приймально-здавальних випробувань оформлюють протоколом випробувань за формою, прийнятою у виробника або відображають у журналі.

7.2.3 При негативних результатах приймально-здавальних випробувань хоча б за одним показником якості, за цим показником проводять повторні випробування на подвоєній вибірці від цієї партії. Результати повторних випробувань поширюються всю партію.

7.2.4 За незадовільних результатів повторних випробувань хоча б за одним показником вся партія ароматизатора бракується.

7.3 Порядок та періодичність контролю за вмістом токсичних елементів. бенз(а)пірена, бене(а)антрацену, біологічно активних речовин, а також за мікробіологічними показниками встановлює виробник у програмі виробничого контролю.

7.4 Показник «запах» ароматизатора по 8.5 контролює лише виробник

7.5 Підставою для прийняття рішення про приймання партії ароматизатора є позитивні результати приймально-здавальних випробувань та попередніх періодичних випробувань.

8 Методи контролю

8.1 Контроль відповідності пакування та маркування ароматизаторів вимогам цього стандарту проводять зовнішнім оглядом кожної пакувальної одиниці продукції з вибірки за 7.2.1.

8.2 Відбір проб

8.2.1 Для перевірки якості ароматизаторів за органолептичними та фізико-хімічними показниками та для визначення токсичних елементів з одиниць продукції, що потрапили у вибірку за 7.2.1. відбирають миттєві проби, з яких формують сумарну та лабораторну пробу.

Для проведення мікробіологічних аналізів відбір проб – за ГОСТ 26668.

8.2.2 Відбір миттєвих проб, отримання сумарної проби та виділення лабораторної проби та проби для аналізу

8.2.2.1 Миттєві проби за обсягом (масою) мають бути рівними. Сума всіх миттєвих проб за обсягом (масою) має бути в 1.5-2.0 разів більшою за обсяг (масу) лабораторної проби.

Обсяг (маса) лабораторної проби та проби для аналізу ароматизатора визначається нормативним документом, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретної назви.

8.2.2.2 Кількість миттєвих проб рідкого ароматизатора залежить від об'єму, що займає ароматизатор. Відбирають по одній миттєвій пробі по всій висоті шару ароматизатора, якщо його об'єм до 1 дм 3 включно, по дві миттєві проби на глибину 1/3 і 2/3 від верхнього рівня, якщо об'єм більше 1 дм 3 але не перевищує 10 дм 3 , по три миттєві проби (з верхнього, середнього та нижнього шарів) у всіх випадках, коли об'єм ароматизатора понад 10 дм 3 .

8.2.2.3 Миттєві проби рідкого ароматизатора відбирають пробовідбірною трубкою з нижнім відтягнутим кінцем діаметром від 6 до 15 мм і довжиною, що перевищує на кілька сантиметрів висоту тари. 8

верхній отвір трубки закривають великим пальцем або пробкою, занурюють на необхідну глибину, відкривають трубку на короткий час для заповнення, потім знову закривають і витягають трубку з пробою.

8.2.2.4 Миттєві проби пастоподібного ароматизатора відбирають пробовідбірною трубкою, яку опускають вертикально до дна ємності, потім нахиляють і повільно виймають, щоб вміст трубки повністю зберігся.

При використанні щупа його занурюють (вкручуючи) на всю глибину тари по вертикальній осі. Потім щуп витягають.

8.2.2.5 Миттєві проби сухого ароматизатора відбирають щупом, занурюючи його на всю глибину тари вертикальної осі.

8.2.2.6 Відбір миттєвих проб продукції на стадії здачі-приймання її на склад проводять перед закупорюванням тари.

8.2.2.7 Усі миттєві проби поміщають у посудину для проб, ретельно перемішують та одержують сумарну пробу.

8.2.2.8 Лабораторну пробу рідкого та пастоподібного ароматизатора одержують після ретельного перемішування сумарної проби та простого скорочення її до обсягу лабораторної проби.

8.2.2.9 Лабораторну пробу сухого ароматизатора одержують шляхом скорочення сумарної проби методом квартування.

8.2.2.10 Лабораторною пробою для партій ароматизаторів малих об'ємів може бути сумарна проба, при цьому загальний об'єм або маса миттєвих проб повинні бути не меншими за об'єм або масу, необхідних для проведення випробувань.

8.3 Маркування лабораторних проб

виділену лабораторну пробу ароматизатора знову ретельно перемішують, ділять на дві рівні частини та поміщають у чисті сухі скляні судини. Судини щільно закривають корковими або пробками з полімерних матеріалів і маркують із зазначенням:

Найменування ароматизатора;

Найменування виробника:

виду носія (розчинника, наповнювача, харчової сировини);

Номери та маси партії:

Дата виготовлення;

Дати та місця відбору проб:

Прізвища та підписи особи, яка відібрала пробу;

Позначення документа, згідно з яким ароматизатор виготовляють конкретного найменування.

Одну лабораторну пробу використовують для проведення аналізу, другу опечатують і зберігають протягом встановленого виробником терміну зберігання на випадок розбіжностей щодо оцінки якості ароматизатора для повторного аналізу.

Для партії рідких ароматизаторів малих обсягів допускається залишати для зберігання лабораторну пробу ароматизатора, що використовується для випробувань.

Лабораторні проби зберігають у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 *С (якщо інше не вказано в нормативному документі, відповідно до якого виготовлений ароматизатор конкретного найменування), лабораторні проби сухих ароматизаторів – при відносній вологості не більше 75 %.

8.4 Визначення зовнішнього вигляду та кольору ароматизаторів

8.4.1 Зовнішній вигляд і колір рідкого та пастоподібного ароматизатора визначають переглядом проби для аналізу в кількості від 30 до 50 см 3 е склянці В-1(2)-50(100) за ГОСТ 25336 на тлі листа білого паперу в світлі, що проходить або відображається. .

8.4.2 Зовнішній вигляд і колір сухого ароматизатора визначають переглядом проби для аналізу масою від 30 до 50 г поміщеного на лист білого фільтрувального паперу за ГОСТ 12026. при розсіяному денному освітленні або при світлі люмінесцентних ламп типу ЛД за ГОСТ 6825.

8.4.3 Ароматизатор вважають відповідним вимогам цього стандарту, якщо зовнішній вигляд та колір проби для аналізу відповідають вимогам 5.1.3.

8.5 Визначення запаху

Метод полягає в органолептичному порівнянні проби для аналізу ароматизатора з контрольним зразком ароматизатора даного найменування.

За контрольний зразок приймають зразок ароматизатора даного найменування, запах якого схвалений дегустаційною порадою виробника.

Для контрольного зразка відбирають лабораторну пробу об'ємом (масою) не менше ніж 250 см 3 (г) ароматизатора, виготовленого у виробничих умовах. Контрольний зразок зберігають у герметично закритій тарі протягом терміну зберігання, встановленого виробником.

8.5.1 Визначення запаху рідкого ароматизатора

Смужки фільтрувального паперу 10 * 160 мм за ГОСТ 12026 одночасно змочують (приблизно на 3 см) у контрольному зразку та пробі для аналізу та порівнюють їх запах.

Ароматизатор вважають відповідним вимогам цього стандарту, якщо запах вологих смужок проби для аналізу і контрольного зразка однаковий.

8.5.2 Визначення запаху сухого та пастоподібного ароматизатора

Пробу для аналізу ароматизатора та контрольного зразка масою від 30 до 50 г поміщають на листі білого фільтрувального паперу за ГОСТ 12026 і оцінюють їх запах.

Ароматизатор вважають відповідним вимогам цього стандарту, якщо запах проби для аналізу та контрольного зразка однаковий.

8.6 Визначення показника заломлення рідких ароматизаторів-ГОСТ 14618.10 (розділ 4).

8.7 Визначення щільності рідких ароматизаторів – за ГОСТ 14618.10 (розділ 2 або розділ 3).

8.8 Визначення об'ємної частки етилового спирту в рідких спиртовмісних ароматизаторах проводять за методикою, викладеною в додатку А.

8.9 Визначення масової частки вологи єсухихи пастоподібних ароматизаторів-ГОСТ 14618.6 (розділ 3 або розділ 4) або за методикою, викладеною в додатку Б.

При виникненні розбіжностей в якості варбітражного методу застосовують метод за ГОСТ 14618.6 (розділ 3).

8.10 Визначення мікробіологічних показників ароматизаторів:

Кількість мезофільних аеробних та факультативно-анаеробних мікроорганізмів - за ГОСТ 10444.15:

Кількість бактерій групи кишкових паличок (копіформних бактерій) – за ГОСТ 31747;

Дріжджі та плісняві гриби - за ГОСТ 10444.12:

Бактерії типу сальмонел за ГОСТ 31659;

Кількість сульфітрвдукуючих клостридій - за ГОСТ 29185.

8.11 Визначення вмісту токсичних елементів:

Миш'яку - за ГОСТ 26930. ГОСТ 31266;

Свинцю - згідно з ГОСТ 26932. ГОСТ 30178:

Кадмія - згідно з ГОСТ 26933. ГОСТ 30178:

Ртуті - за ГОСТ 26927 та за нормативним документом, що діє на території держави, яка прийняла стандарт.

8.12 Визначення металомагнітних домішок – за ГОСТ 15113.2.

8.13 Визначення бене(а)піреку. бенз(а)антрацену та потенційно небезпечних біологічно активних речовин - за нормативним документом, що діє на території держави, що прийняла стандарт.

8.14 Визначення температури спалаху – за ГОСТ 12.1.044.

8.15 Визначення об'ємної частки 1.2*пропіленгліколю в рідких ароматизаторах - за додатком ст.

9 Транспортування та зберігання

9.1 Ароматизатори транспортують усіма видами транспорту відповідно до правил перевезення вантажів, що діють на відповідному виді транспорту.

9.2 Рідкі та пастоподібні ароматизатори зберігають у закритих та затемнених приміщеннях при температурі не вище 25 °С. якщо інше не встановлено виробником.

Примітки:

1 При зберіганні рідких ароматизаторів допускається опалесценція та випадання осаду, якщо це передбачено виробником.

2 При зберіганні пастоподібних ароматизаторів допускається розшарування (відділення рідкої фази), якщо це передбачено виробником.

3 Перед застосуванням ароматизатори необхідно перемішати до одержання однорідної маси.

9.3 Сухі ароматизатори зберігають в сухих добре провітрюваних приміщеннях при температурі не вище 25 ° С і відносній вологості не більше 75 %. якщо інше не встановлено виробником.

Примітка - При зберіганні сухих ароматизаторів допускається наявність грудок, що нещільно злежалися (легко розсипаються).

9.4 Не допускається транспортування та зберігання ароматизаторів спільно з хімікатами та продуктами, що різко пахнуть, і матеріалами.

9.5 Термін придатності ароматизаторів встановлює виробник.

10 Вказівки щодо застосування

Область застосування та максимальні дози ароматизаторів повинні відповідати вимогам. встановленими чи нормативними правовими актами, що діють на території держави. що прийняв стандарт, та встановлюються виробником.

Даний хроматографічний метод призначений для визначення об'ємної частки етилового сгмрту в рідких ароматизаторах, з використанням колонки насадки і полум'яно-іонізаційного детектора.

Діапазон вимірювань об'ємної частки спирту етилового від 1,0 % до 85.0 % включно.

А.1 Сутність методу

Метод заснований на хроматографічному поділі компонентів ароматизатора та етилового спирту на поліароматичному макропористому сорбенті при використанні «холодного» введення проби (при температурі нижче температури кипіння аналізованої речовини) і подальшому детектуванні етилового спирту полум'яно-іонізаційним детектором.

А.2 Вимоги безпеки

А.2.1 Під час роботи на газовому хроматографі необхідно використовувати вимоги охорони праці та правила безпеки відповідно до інструкції з експлуатації приладу.

А.2.2 При виконанні аналізу необхідно дотримуватись вимог техніки безпеки при роботі з хімічними реактивами за ГОСТ 12.1.007 та ГОСТ 12.4.103.

А.2.3 Приміщення, в якому проводять вимірювання, має бути обладнане загальною припливно-витяжною вентиляцією згідно з ГОСТ 12.4.021.

А.2.4 Електробееопасносгь при роботі з електроустановками - за ГОСТ 12.2.007.0 та за ГОСТ 12.1.019. А.

2.5 Організація навчання працюючих безпеки праці – за ГОСТ 12.0.004.

А.2.6 Приміщення лабораторії повинне відповідати вимогам пожежної безпеки за ГОСТ 12.1.004 та мати засоби пожежогасіння за ГОСТ 12.4.009.

А.З Засоби вимірювань, допоміжне обладнання, посуд, реактиви та матеріали

Хроматограф газовий, оснащений полум'яно-іонізаційним детектором з чутливістю до нонану не менше 1-10-11 г/см 1 .

Секундомір 2 класу точності з ємністю ікали лічильника 30 хв. ціною розподілу 0.20, похибкою ± 0.60 с.

Колби мірні з шліфованою пробкою місткістю 100 см 3 1-го класу точності за ГОСТ 1770.

Піпетки 2-1-5. 2-1-10. 2-1-20. 2-1-25 за ГОСТ 29227.

Піпегхі з однією влучною місткістю 25. 50 см 3 1-го класу точності за ГОСТ 29169.

Піпетка 4-2-1 згідно з ГОСТ 29229.

Колонка хроматографічна насадкова з нержавіючої сталі, довжиною 1 м та внутрішнім діаметром 3 мм. заповнена полізром етичним макропористим сорбентом - сополімером стиролу (60%) та дивінілбензолу (40%) (Полісорб 1). із розміром частинок від 0.25 до 0.50 мм. Допускається використання колонки більшої довжини та підвищення температури термостата колонок за умови збільшення часу аналізу. Використання інших сорбентів не допускається.

Газ-носій – азот о. ч. за ГОСТ 9293:

Водень технічний марки А - за ГОСТ 3022. Допускається використання водневого генератора.

Повітря стиснуте за ГОСТ 17433. Допускається використовувати повітрям компресор будь-якого типу, що забезпечує необхідний тиск і чистоту повітря відповідно до інструкції з експлуатації газового хроматографа.

Спирг етиловий ректифікований за нормативним документом, що діє на території держави, яка ухвалила стандарт.

Ацетон за ГОСТ 2603.

Допускається застосування аналогічних засобів вимірювання, матеріалів та реактивів» з метрологічними характеристиками та за якістю не нижче зазначених.

А.4 Підготовка до виконання вимірювань

А.4.1 Умови вимірювання

При підготовці до вимірювання та при проведенні вимірювання необхідно дотримуватись таких умов:

Температура оточуючого повітря............................................... ...........................................від 20 *З до 25 * З;

атмосферний тиск................................................ ...............від 95.0 до 106.7 кПа (від 720 до 600 мм. рт. ст.);

А.4.2 Підготовка хроматографічної колонки

відносна вологість повітря............................................... ...............................................від 40 % до 90%:

напруга в електромережі............................................... .................................................. ....................220* ^ ​​8:

частота струму в електромережі.............................................. .................................................. ..............від 49 до 51 Гц.

Хроматографічну колонку послідовно промивають водою, етиловим спиртом, ацетоном, висушують у струмі повітря і заповнюють сорбентом.

Заповнену колонку поміщають у термостат хроматографа, підключають до випарника, не приєднуючи до детектора, потім колонку продують гаеом-носігепвм (азотом) зі швидкістю 40 см 5 /хв в режимі програмування температури: збільшуючи температуру до 170 *З зі швидкістю від 4 хв до 6 'З/хв. потім при температурі 170 С протягом від 0.5 до 1,0 год. Підготовлену колонку приєднують до детектора і перевіряють стабільність нульової лінії при робочій температурі термостата колонок по А.7.

А.4.3 Підготовка вимірювальної апаратури

Підготовку хроматографа до роботи проводять відповідно до інструкції з експлуатації.

Прилад градуюють по розчинах градуювання згідно з А.5.2.

А.4.4 Приготування градуювальних розчинів

Як градуювальні розчини спог'зують розчини етилового спирту в дистильованій воді з об'ємними частками (про. %). близькими до заданого діапазону вимірів.

Перед приготуванням розчинів визначають вміст основної речовини у етиловому спирті за ГОСТ 3639. Для градуювання приладу готують не менше семи градуювальних розчинів.

У кожну із семи мірних колб із пришліфованою пробкою місткістю 100 см 3 вносять по 10 см 3 дистильованої води та необхідну кількість етилового спирту відповідно до таблиці А.1. Вміст колб перемішують і доводять об'єми розчинів до мітки дистильованою водою (градуювальні розчини № 1-7).

Градуювальні розчини зберігають при температурі від 0 'С до 10 "З 8 герметичної тарі протягом б міс.

Таблиця А.1 - Склад градуювальних розчинів

Об'ємну частку етилового спирту Q fp. %. в градуювальних розчинах визначають за густиною після витримки розчинів протягом від 2 до 3 год пікнометром за ГОСТ 3639 (розділ 3) з подальшим переведенням значень густини водно-спиртового розчину на вміст спирту у відсотках (за обсягом).

А.5 Виконання вимірів

А.5.1 Вимірювання виконують за наступних режимних параметрів хроматографа:

температура термостата колонки............................................... .......................................80 *С:

температура випарника (інжектора)............................................. ......................„..........від 45 *З до 55 *З;

температура перехідної камери............................................... .......................................80 *С:

швидкість потоку газу-носія (азоту).......................................... ....................................від 30 до 40 см 3 /хв;

швидкість потоку водню............................................... .................................................. .30 см 3 /хв:

швидкість потоку повітря............................................... .................................................. ....300 см е/хв;

обсяг проби для аналізу.............................................. .................................................. .0.2 мм 3 .

Після проведення аналізу 20-30 проб підвищують температуру випарника, термостата колонки і перехідної камери до 150 *З і підтримують її протягом від 30 до 40 хв для очищення хроматографічної системи від ьюококиплячих сполук.

А.5.2 Встановлення градуювальної характеристики

Градуювання полум'яно-іонізаційного детектора хроматографа виконують методом абсолютного градуювання.

Для визначення градуювального коефіцієнта необхідно хроматографувати не менше чотирьох градуювальних розчинів із вмістом етилового спирту, що відповідає всьому діапазону вимірювань. Кожну градуювальну суміш аналізують не менше гріх разів.

Залежність об'ємної частки етилового спирту в аналізованій пробі від площі піку виражається рівнянням

де Q - об'ємна частка етилового спирту в аналізованій пробі. % (про.);

А – площа хроматографічного лику. од. рахунки;

К - градуювальний коефіцієнт. % (про.)/од. рахунки.

т Ар * А, г * А, А<--3

де A f - середньоарифметичне значення трьох площ хроматографічних піків, отриманих при аналізі/го градуювального розчину;

Площі хроматографічних піків трьох аналізів/ого градуювального розчину, од. рахунки;

Qy - об'ємна частка етилового спирту в/ом градуювальному розчині. % (про.).

Розраховують середнє значення К за формулою

Процедуру градуювання проводять періодично не менше одного разу на тиждень при постановці методики на хроматограф після ремонту хроматографа.

А.5.3 Аналіз проби

Після встановлення робочих параметрів, включення системи автоматизації аналізу для запису хроматограм та обробки отриманих даних, стабільної нульової лінії на робочій шкалі детектора приступають до аналізу.

Для визначення об'ємної частки етилового спирту аналізованої пробі ароматизатора використовують лабораторну пробу по 8.2.

Випарник (інжектор) вводять мікрошприцом 0.2 мм 3 проби і виконують хроматографічний аналіз в умовах А.5.1. Реєструють пік у ділянці часу утримування, відповідного етиловому спирту. Аналіз повторюють щонайменше двічі.

При градуюванні та аналізі обов'язково використання одного і того ж мікрошприца.

А.6 Обробка результатів

А.6.1 Обробку результатів виконують, використовуючи програмне забезпечення персонального комп'ютера або інтегратора, що входять до комплекту хроматографа, відповідно до інструкції з їх експлуатації.

А.6.2 Об'ємну частку етилового спирту в аналізованій пробі ароматизатора X, % (об.), обчислюють за формулою

X = К А, (А. 5)

де К - середньоарифметичне значення градуювального коефіцієнта етилового спирту. % (про.)/од. рахунки;

А – значення площі піку етилового спирту, од. рахунки.

А.6.3. Результат визначення об'ємної частки етилового спирту. % (про.) в ароматизаторі подають у вигляді

ХЮ.016Х. (А.6)

де X - об'ємна частка спирту етилового в ароматизаторі. % (про.);

5 - відносигегъная похибка визначення об'ємної частки етилового спирту. % (про.).

За остаточний результат визначень приймають середньоарифметичне значення двох паралельних визначень Х (р, %. заокруглене до першого десяткового знака, якщо виконуються умови прийнятності: абсолютне значення різниці між результатами двох визначень, отриманими в умовах повторюваності при Р = 0.95 %. не перевищує межі повторюваності г = 10.00%.

Абсолютне значення різниці між результатами двох визначень, отриманими 8 умов відтворюваності за Р = 0.95 %. вбирається у межі відтворюваності Я = 15.00 %.

Межі відносної похибки методу визначення об'ємної частки спирту етилового ±15,0 % при Р ® 0,95 %.

А.7 Контроль стабільності нульової лінії хроматографа

Конгроль здійснюють постійно у процесі аналізу ароматизаторів. Позитивний дрейф нульової лінії, що визначається як найбільше зміщення сигналу нульової лінії за 20 хв від початку аналізу, не повинен перевищувати 20 % від висоти піку, що відповідає об'ємній частці етилового спирту 1 % (градуювальний розчин N91). При перевищенні зазначеного значення або появі побічних піків необхідно підняти температуру колонки, випарника і перехідної камери до 150 С і підтримувати її протягом від 30 до 40 хв для прискореного елюювання висококиплячих компонентів аналізованих сумішей.

Даний метод призначений для вимірювання масової частки вологи в ароматизаторах, розчинених у рідинах, що не взаємодіють з реактивом Фішера.

Метод забезпечує виконання вимірювань у діапазоні масової частки вологи від 0.8 до 50% включно.

Б.1 Сутність методу

Метод заснований на взаємодії йоду з оксидом сірки (IV) і водою в середовищі метанолу і піридину в процесі титрування аналізованої проби ре активом Фішера. Точку еквівалентності визначають електрометрично виникнення струму між двома електродами з появою в розчині вільного йоду.

Б.2 Вимоги безпеки

Б.2.1 При роботі на титріітричному автоматичному аналізаторі для електрометричного титрування вологи за методом К. Фішера необхідно дотримуватись вимог охорони праці та правила безпеки відповідно до інструкції з експлуатації приладу.

Б.2.2 При виконанні аналізу необхідно дотримуватись вимог техніки безпеки при роботі з хімічними реактивами за ГОСТ 12.1.007 та ГОСТ 12.4.103.

Б.2.3 Приміщення, в якому проводять вимірювання, має бути обладнане загальною припливно-витяжною вентиляцією згідно з ГОСТ 12.4.021.

Б.2.4 Електробезпека під час роботи з електроустановками - за ГОСТ 12.2.007.0 та нормативними документами. чинним на території держави, яка прийняла стандарт.

Б.2.5 Організація навчання працюючих безпеки купа – за ГОСТ 12.0.004.

Б.2.6 Приміщення лабораторії повинне відповідати вимогам пожежної безпеки за ГОСТ 12.1.004 та мати засоби пожежогасіння за ГОСТ 12.4.009.

Б.2.8 Усі операції з реактивом Фішера слід проводити у витяжній шафі.

Б.З Засоби вимірювання, допоміжне обладнання, посуд, реактиви та матеріали

Терези за нормативними документами, що діють на геодиторії держави, яка прийняла стандарт, зі значенням середнього квадратичного відхилення (СКО). не перевищує 0.3 мг. та похибкою від нелінійності не більше ± 0,6 мг.

Аналізатор титриметричний автоматичний для електрометричного титрування вологи за методом К. Фішера з діапазоном вимірювань масової частки вологи від 0.5% до 50.0% і межею СКО відносної похибки вимірювання ± 0.4% (при 25 мг вологи).

Циліндр 1-100-1 згідно з ГОСТ 1770.

Колби конічні Кн-1-500-40 ТС. Кн-1-500-40 ТХС зі шліфом, місткістю 500 см 3 за ГОСТ 25336.

Склянка СВ-14/В за ГОСТ 25336.

Папір фільтрований за ГОСТ 12026.

Мікрошпрії місткістю 0,01 см 1 .

Реактив Фішера № 1 (діоксид сірки у метанолі), ч. д. а. за ГОСТ 14670.

Реактив Фішера №2 (йод у метанолі), ч. д. а. за ГОСТ 14870.

Метанол-отрута (спирт метиловий), х. ч. за ГОСТ 6995.

Вода дистильована згідно з ГОСТ 6709.

Допускається застосування інших засобів вимірювання, матеріалів та реактивів з метрологічними характеристиками та за якістю не нижче зазначених.

Б.4 Підготовка до виконання вимірювань

Б.4.1 Умови виконання вимірювань

При виконанні вимірювань у лабораторії мають бути дотримані такі умови:

Температура оточуючого повітря............................................... ................................від 10 *С до 35 *С:

Атмосферний тиск................................................ .................................................. . від 84,0 до 106.7 кПа

(від 630 до 800 мм рт. ст.);

Відносна вологість повітря............................................... ..................................не хворіючи 80%;

Напруга в мережі............................................... .................................................. ...........220"|££в.

Б.4,2 Відбір проб – по 8.2.

Б.4.3 Підготовку автоматичного тигриметричного аналізатора проводять відповідно до інструкції з його експлуатації.

Б.4.4 Приготування робочого розчину реактиву Фішера

У конічну колбу місткістю 500 см 3 послідовно відміряють по 100 см 3 реактиву Фішера N91 та реактиву Фішера №2. закривають пробкою та перемішують. Отриманий робочий розчин виливають у сулію з маркуванням «Реактив Фішера», яка з'єднана з насосом блоку титрування автоматичного гітримегри-ческото аналізатора, не допускаючи утворення бульбашок, і витримують протягом 24 год.

Б.4.5 Me га нол-отруту виливають у сулію з маркуванням «Метанол-отрута*, яка з'єднана з насосом блоку титрування автоматичного гітримегричного аналізатора.

Примітка - Під'єднуючи бутлі з готовими реактивами до насоса блоку титрування автоматичного титриметричного аналізатора, слід переконатися, що кришки прилягають щільно, а поплавок у бутлі для зливу вільно переміщається у вертикальній площині.

Б.4.6 Піднімають кришку насоса блоку титрування до упору і зміщують до упору тримач реакційної посудини з метою повної ізоляції ємності.

Б.4.7 Проводять градуювання автоматичного титриметричного аналізатора титруванням заданого об'єму дистильованої води (У = 0.01 см 3 ) щодня перед проведенням вимірювань відповідно до інструкції з експлуатації приладу. Градуювання вважається виконаним, якщо коефіцієнт варіації для трьох результатів із десяти не перевищує норми, встановленої е інструкції з експлуатації приладу.

Б.4.8 Підготовка проби

У склянці місткістю 50 см 3 зважують від 0,2 до 0.3 г сухого ароматизатора або від 0,2 до 1,0 г ароматизатора пастоподібного, або від 0.5 до 1.0 г рідкого ароматизатора з записом результату зважування до третього десяткового знака.

Б.5 Виконання вимірів

Б.5.1 Пробу ароматизатора вносять у реакційну посудину автоматичного гітримегричного аналізатора, при цьому операція повинна виконуватися якнайшвидше, щоб мінімізувати попадання вологи з повітря.

Примітка - Якщо протягом 60 с аналізована проба не буде внесена в реакційну посудину, прилад повернеться до режиму кондиціювання.

Б.5.2 Проводять вимірювання відповідно до інструкції з експлуатації автоматичного титриметричного аналізатора із записом результату до другого десяткового знака.

Б.в Обробка результатів

Чисельне значення остаточного результату вимірювань і меж абсолютної похибки вимірювань виражають не більше, ніж двома значущими цифрами.

За остаточний результат визначення приймають середньоарифметичне значення порівн. %. результатів двох паралельних визначень, якщо виконується умова прийнятності

BllBllOOSr, (Б.1)

де С,. С - результати аналізів результатів двох паралельних визначень масової доти вологи, виконаних в умовах повторюваності. %;

Ср - середньоарифметичне значення результатів двох паралельних визначень масової частки вологи. виконаних за умов повторюваності. %; г - значення межі повторюваності. %, наведене у таблиці Б.1.

Результат аналізу подають у вигляді:

C CD ±0.016C W при Р = 0.95, (Б.2)

ще Ср - середньоарифметичне значення результатів двох паралельних визначень масової частки вологи, визнаних прийнятними. %;

6 – гранти відносної похибки вимірювань. %.

Межа повторюваності г та відтворюваності R. а також показник точності. S. вимірювання масової частки вологи в ароматизаторах наведено в таблиці Б.1.

Таблиця Б.1

Визначення об'ємної догм 1.2-пропленгпіколю 8 рідких ароматизаторах виконують хроматографічним методом.

Діапазон вимірюваних об'ємних допів 1.2-проліленгліколю від 1,0% до 92.0% включно.

В.1 Сутність методу

Метод заснований на таеохроматографічному розділенні компонентів ароматизаторів на приладі з полум'яно-іонізаційним детектором та використання двох варіантів хроматографії: гаеоадсорбційної та газорідинної.

В.2 Засоби вимірювання, допоміжне обладнання, посуд, матеріали та реактиви

Терези зі значенням середнього квадратичного відхилення (СКО). не перевищує 0.3 мг. і з похибкою від нелінійності трохи більше 10,6 мг.

Секундомір 2 класу точності з ємністю шкали лічильника 30 хв. ціною поділу 0.20 с. похибкою 10.60 с.

Термометр ТЛ-31-А. межі вимірювання температури від 0 С до 250 С по ГОСТ 2649S.

Хроматограф Гаеоа. оснащений полум'яно-іонізаційним детектором з чутливістю по нонану не менше 1-10'1 г/см 3 .

Комп'ютер або інтегратор, що має програмне забезпечення для базового набору операцій автоматизації хроматографії.

Колонка хроматографічна насадкова з нержавіючої стаги. довжиною 1 м та внутрішнім діаметром 3 мм. При необхідності допускається використання колонки більшої довжини та підвищення температури термостата колонок зі збільшенням часу аналізу.

Насос водоструминний вакуумний ГОСТ 25336.

Мікрошприц місткістю 0.5 мм3.

Посуд мірний скляний за ГОСТ 1770.

Піпетки 2-1-5.2-1-10. 2-1-20. 2-1-25.4-2-1 за ГОСТ 29227.

Флакони скляні місткістю від 5 до 15 см 3 із пробками із силіконової гуми.

Скловолокно згідно з ГОСТ 10146.

Аеог газоподібний особливої ​​чистоти згідно з ГОСТ 9293.

Водень технічний марки А за ГОСТ 3022. Допускається використання водневого генератора.

Повітря стиснуте за ГОСТ 17433. Допускається використовувати компресори будь-якого типу, що забезпечують необхідний тиск та чистоту повітря.

Вода дистильована згідно з ГОСТ 6709.

Поліароматичний макропористий сорбент - сополімер стиролу (60 %) і дивікілбвнзолу (40 %) (Полі-сорб 1). із розміром частинок від 0.25 до 0.50 мм. Використання інших сорбентів не допускається.

Сорбент на основі гідратованого мікроаморфного кремнезему, обробленого гвксаметилдисилаэаном (типу Хроматом N-AW HMDS), і поліетилвнгпіколю 20000 (типу Карбовакс) у кількості 15%. із розміром частинок від 0.20 до 0.36 мм.

Спирт етиловий ректифікований за нормативними документами, що діють на території держави, яка ухвалила стандарт.

Допускається застосування аналогічних засобів вимірювання, матеріалів та реактивів з метрологічними характеристиками та за якістю не нижче зазначених.

В.З Підготовка до виконання вимірювань

В.3.1 Умови вимірювання

При підготовці та вимірюванні та при проведенні вимірювання необхідно дотримуватися таких умов:

Температура оточуючого повітря............................................... ...............................(20 ± 2) 'С:

Атмосферний тиск................................................ .................................................. . від 95.0 до 106.7 кПа

(від 720 до 800 мм. рт. ст.);

Відносна вологість повітря............................................... ..................................від 20% до 90%;

Напруга в електромережі............................................... ...............................................(220 ± 20) В;

Частота в електромережі............................................... .................................................. .....(50±2)Гц.

В.3.2 Підготовка хроматографічної колонки

Хроматографічні колонки послідовно промивають водою, етиловим спиртом, ацетоном, висушують в струмі повітря і заповнюють насадкою.

Заповнені колонки поміщають термостат хроматографа, підключають до випарника, не приєднуючи до детектора. Колонку кондиціонують з гаеом-носигвпем (азотом) зі швидкістю 40 см 3 /хв в режимі програми-

рування температури зі швидкістю від 4 *С/хв до 6 "С/хв до 170 *С і витримують протягом від 0.5 до 1.0 год при цій температурі.

Після охолодження вихідний коней колонок приєднують до детектора та перевіряють стабільність кульової лінії при робочій температурі термостата колонок.

В.3.3 Підготовка вимірювальної апаратури

Підготовку хроматографа до роботи проводять відповідно до інструкції з експлуатації, що додається до приладу.

Прилад градуюють по градуювальних розчинах.

В.3.4 Приготування градуювальних розчинів

Як градуювальні розчини використовують розчини 1.2-лропіпенгліколю в дистильованій воді з об'ємними частками (об. %), близькими до заданого діапазону вимірювань.

Розчини готують, використовуючи 1,2-пропіленгліколь з об'ємною часткою основної речовини не менше 99.0 %.

У вісім мірних колб з пришліфованою пробкою місткістю 50 см 3 наливають від 20 до 30 см 3 дистильованої води, послідовно вносять піпетками по 0.5: 5.0: 10,0; 20.0 см 3 і циліндрами 30:40: 46 см 3 1,2-про-піпвнгліколя. Вміст колб перемішують і доводять об'єми розчинів до мітки дистильованою водою (градуювальні розчини N91 - N48).

Об'ємну частку 1.2-пропіпенгліколю, %. у градуювальних розчинах визначають за формулою

де - аліквотна частка 1,2-проліленглікопя. см 3:

Q Mx - об'ємна частка основної речовини в 1,2-лропіпенгліколі, %:

50 - об'єм градуювального розчину, см 3 .

B.4 Виконання вимірювань

В.4.1 Вимірювання виконують за наступних режимних параметрів хроматографа для газоадсорбційної хроматографії:

Температура термостата колонки............................................... ....................................170 *С;

Температура випарника (інжектора)............................................. ...............................(170 ± 5) *С;

Температура перехідної камери............................................... ...................................170 *С;

Витрата газу-носія азоту ............................................. .............................................від30до40см е/хв;

Витрата водню................................................ .................................................. ............ЗОсм^/хв:

Витрата повітря................................................ .................................................. ...............300см е /хв:

Обсяг проби................................................ .................................................. ..................від 0.1 до 0.5 мм 3:

для газорідинної хроматографії:

Температура термостата колонки............................................... ....................................150 "З;

Температура випарника (інжектора)............................................. ...............................(200 ± 5) *С;

Температура перехідної камери............................................... ....................................150 "З:

Витрата таза-носія азоту............................................. ............................................... від 30 до 40 см 3 /хв;

Витрата водню................................................ .................................................. ..........30 см 3 /хв;

Витрата повітря................................................ .................................................. ...............300 см 3 /хв;

Обсяг проби................................................ .................................................. ..................від 0.1 до 0.5 мм 3 .

В.4.2 Встановлення градуювальної характеристики

Градуювання полум'яно-іонізаційного детектора хроматографа виконують методом абсолютного градуювання.

Для визначення градуювального коефіцієнта необхідно хроматографувати не менше чотирьох радуй рівних розчинів з вмістом 1,2-пропіленгліколю, що відповідає робочому діапазону вимірювань.

Мікрошлрицем місткістю 1.0 мм 3 промитим 8-10 разів аналізованим градуювальним розчином 1,2-пропіленгпіколя. відбирають від 0.1 до 0.5 мм 3 проби і вводять її випарник хроматографа.

Кожну градуювальну суміш аналізують не менше трьох разів.

Залежність об'ємної частки 1.2-проліленгпіколю від площі лику виражається рівнянням

О = КА, (В.2)

де О - об'ємна частка 1.2-лропіленглікопя у пробі. %;

К - градуювальний коефіцієнт, % / од. рахунки:

А – площа хроматографічного піку. од. рахунки.

Значення градуювального коефіцієнта для кожного /-го градуювального розчину обчислюють за формулою

*,4

А! \ * A) t * А) Ь

де A ft. Af2. А (з - площі хроматографічних піків трьох паралельних вимірювань/-ого градуювального розчину. од. рахунки:

Qf - об'ємна частка 1.2-проліленгпіколю в/ої пробі. %.

Середнє значення градуювального коефіцієнта розраховують за формулою

I*,

де л - кількість градуювальних розчинів.

Процедуру градуювання проводять при постановці методики на хроматограф після ремонту хроматографа після негативного результату контролю.

Періодичний контроль градуювальних коефіцієнтів проводять відповідно до В.5.4.

Перевірку градуювальної характеристики за однією з точок діапазону вимірюваних концентрацій проводять щодня відповідно до В.6.5.

В.4.3 Газохроматографічний аналіз проби ароматизатора

При градуюванні та аналізі обов'язково використання одного і того ж шприца. Після встановлення робочих параметрів, включення системи автоматизації аналізу для запису хроматограм та обробки отриманих даних, стабільної нульової лінії на робочій шкалі детектора приступають до проведення аналізу.

Для визначення об'ємної частки 1.2-проліленгпіколю е аналізованої пробі вводять у випарник хроматографа мікрошприцом тричі від 0.1 до 0.5 мм 3 аналізованого харчового ароматизатора, використовуючи хроматографічну колонку, що забезпечує оптимальне відділення 1.2-проліленгпіколю від інших. За отриманими хроматограмами аналізованої проби вимірюють площі піків і обчислюють середнє значення площі піку 1.2-проліленгпіколю.

В. 5 Обробка результатів

В.5.1 Обробку результатів виконують, використовуючи програмне забезпечення вхідних комплект хроматографа персонального комп'ютера або інтегратора відповідно до інструкції з їх експлуатації.

В.5.2 Об'ємну частку 1.2-лрогмпвнглікопя в аналізованій здобі ароматизатора X.%. обчислюють за формулою

Х = КД. (О 6)

де К - середньоарифметичне значення градуювального коефіцієнта 1.2-пропілентиколю. %/од. рахунки:

А - середнє значення площі піку 1,2-лропіленгліколю трьох паралельних визначень проби ароматизатора. од рахунку.

В.5.3 Результат вимірювань об'ємної частки 1.2-пропіленгліколя е ароматизаторі представляють у веде

X t0.01.sx, (В.7)

де X - об'ємна частка 1.2-пропіленгліколю в ароматизаторі. %;

& - відносна похибка вимірювання об'ємної частки 1.2-пропіленгл та коля. %.

В.5.4 Відносна похибка & вимірювання об'ємної частки 1.2-пропіленгліколю в ароматизаторах при довірчій ймовірності Р = 0.95 становить для ароматизаторів з об'ємною часткою 1.2-пропіпенгліколю:

Від 1% до 15% включно........................................... ...............................................± 15 % :

Це. 15% до 92% включно............................................ ...........................................± 8%.

В.6 Контроль точності результатів вимірів

При проведенні контролю точності вимірювання за цією методикою виконують такі операції:

В.6.1 Контроль стабільності нульової лінії хроматографа

Контроль здійснюється постійно у процесі аналізу харчових ароматизаторів. Позитивний дрейф нульової лінії, що визначається як найбільше зміщення сигналу нульової лінії за 20 ьин від початку аналізу, не повинен перевищувати 20% від висоти лику, що відповідає об'ємній частці 1.2-пропіленгліколю 1% (градуювальний розчин N91). При перевищенні зазначеного значення або появі побічних піків потрібно підняти температуру колонки, випарника і перехідної камери до 200 *С і підтримувати протягом від 30 до 40 хв для прискореного елюювання висококілячих компонентів аналізованих сумішей.

В.6.2 Контроль збіжності вихідних сигналів хроматографа

Контрольований параметр є відносний розмах вихідних сигналів хроматографа. Контроль здійснюється при проведенні градуювання та при періодичному контролі градуювальних коефіцієнтів. Результат контролю визнається позитивним під час виконання умови

Апл, -Ат П100 $ м (В.8)

де Ащ йя – максимальна площа хроматографічного піку, од. рахунки:

Мінімальна площа хроматографічного піку. од. рахунки:

А - середньоарифметичне значення площ піків, отриманих при паралельному вводі проб, од рахунку:

М – відносний розмах вихідного сигналу хроматографа. %.

Значення величини М залежно від значення об'ємної частки 1.2-прспілвнгпіколя наведені в гебгмці В.1 Таблиця В.1

В процентах

В.6.3 Контроль правильності побудови градуювальної характеристики

Контрольованим параметром є розмах градуювальних коефіцієнтів щодо середнього значення.

Якість градуювання вважають задовільною під час виконання умови

де Кщ, - максимальне значення градуювального коефіцієнта 1.2-пропилентиколя 8 діапазоні аналізованих об'ємних часток, %/од. рахунки:

K min - мінімальне значення градуювального коефіцієнта 1.2-пропіпенгліколю в діапазоні аналізованих об'ємних часток, %/од. рахунки:

К - середнє значення градуювального коефіцієнта 1.2-проліленгліколю. %/од. рахунки:

В - розмах градуювального коефіцієнта. %.

Значення величини залежно від значення об'ємної частки 1.2-проліленгліколю наведені в таблиці В.1.

Контроль проводять щоразу при побудові градуювальної залежності. Якщо умова (B.9) не виконується. то проводять повторне градуювання приладу.

В.6.4 Контроль стабільності градуювальної характеристики

Контроль проводять не рідше одного разу на квартал, а також при зміні колонки, промиванні детектора тощо. Частота контролю може бути збільшена за більшої інтенсивності роботи приладу. Контроль проводять за свіжоприготованими градуювальними розчинами В.3.4. Використовується три розчини на початку, середині та наприкінці робочого діапазону вимірювань. Введення проб у хроматограф здійснюється мікрошприцом.

Результати контролю вважають позитивними під час виконання умови

|K ~ g| 10Q4f.. (В.10)

де К - раніше встановлене значення градуювального коефіцієнта;

К - середнє значення градуювального коефіцієнта, обчислене за формулою (В.5):

L - норматив періодичного контролю стабільності градуювальної характеристики. %.

Значення величини L залежно від значення об'ємної частки 1 -пропіленгліколю наведені в таблиці В.1.

При запереченних результатах контролю необхідно провести градуювання приладу відповідно до В.4.2. 8.6.5 Щоденний контроль стабільності градуювальної характеристики

Контроль проводять щодня на початку робочого дня за градуювальним розчином, близьким за значенням визначеної частки 1.2-пропіленгліколю. Введення проби в хроматограф здійснюється мікрошприцом.

Результати контролю с-мтають позитивними при виконанні умови

де К - градуювальний коефіцієнт встановлений раніше, % / од. рахунки;

К, - градуювальний коефіцієнт до градуювального контрольованого розчину, % / од. рахунки, що обчислюється за формулою

де Q. - об'ємна частка 1.2-пропіпентиколю в пробі. %;

Д - площа хроматографічного піку 1.2-пропіленгліколю в пробі, од.

(V - норматив щоденного контролю стабільності градуювальної характеристики.%.

Значення величини N залежно від об'ємної частки 1,2-пропілекгліколю наведені у таблиці В.1. При негативних результатах контролю необхідно провести градуювання приладу відповідно до В.4.2.

В.7 Вимоги безпеки

В.7.1 Під час роботи на газовому хроматографі необхідно збігатися з вимогами охорони праці та правилами безпеки відповідно до інструкції з експлуатації приладу.

В.7.2 Приміщення, в якому проводиться вимірювання, має бути обладнане загальною припливно-витяжною вентиляцією.

Бібліографія

Технічний регламент Митного союзу ТР ТС 021/2011 «Про безпеку харчової продукції»

Технічний регламент Митного союзу ТР ТС 029/2012 «Вимоги безпеки харчових добавок, ароматизаторів та технологічних допоміжних засобів»

Технічний регламент Митного союзу ТР ТС 005/2011 «Про безпеку упаковки»

Технічний регламент Митного союзу ТР ТС 022/2011 « Харчова продукція щодо її маркування»

УДК: 663.05:006.354 МКС 67.220.20 Н91

Ключові слова: ароматизатори харчові, класифікація, показники безпеки та якості, технічні вимоги, методи контролю

Редактор Н.Є. Нікуліна Технічний редактор А.І. Бєлов Коректор І. А. Бєлова Комп'ютерна верстка АС. Шаповаловий

Здано до набору 0S.O3.2014. Підписано до друку 16.032014 Формат 60*84%. Гарнітура Аріап. Уел. лік. п. 3,26. Уч.-іад. п. 2.07 Тираж 126 е. За» 637

Набрано в Видавничому домі «Вебстер»

Видано та надруковано у ФГУП «СТАНДАРТИКФОРМ». 12369S Москва. Гранатний пров.. 4. www.90stinfo.1u

стор 1

стор 2

стор 3

стор 4

стор 5

стор 6

стор 7

стор 8

стор 9

стор. 10

стор. 11

стор. 12

стор 13

стор 14

стор. 15

стор. 16

стор. 17

стор 18

стор 19

стор 20

стор 21

стор 22

стор 23

стор 24

стор 25

стор 26

стор. 27

МІЖДЕРЖАВНА РАДА З СТАНДАРТИЗАЦІЇ, МЕТРОЛОГІЇ ТА СЕРТИФІКАЦІЇ
(МГС)

INTERSTATE COUNCIL FOR STANDARDIZATION, METROLOGY AND CERTIFICATION
(ISC)

Передмова

Цілі, основні засади та основний порядок проведення робіт із міждержавної стандартизації встановлено ГОСТ 1.0-92 «Міждержавна система стандартизації. Основні положення» та ГОСТ 1.2-2009 «Міждержавна система стандартизації. Стандарти міждержавні, правила та рекомендації щодо міждержавної стандартизації. Правила розробки, прийняття, застосування, оновлення та скасування»

Відомості про стандарт

1 РОЗРОБЛЕНО Державною науковою установою Всеросійським науково-дослідним інститутом харчових ароматизаторів, кислот і барвників Російської академії сільськогосподарських наук (ДНУ ВНДІПАКК Россільгоспакадемії)

2 ВНЕСЕН Федеральним агентством з технічного регулювання та метрології

3 ПРИЙНЯТЬ Міждержавною радою зі стандартизації, метрології та сертифікації (протокол від 25 березня 2013 р. № 55-П)

4 Наказом Федерального агентства з технічного регулювання та метрології від 25 липня 2013 р. № 441-ст міждержавний стандарт ГОСТ 32049-2013 введено в дію як національний стандарт Російської Федерації з 01 січня 2014 р.

5 ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ

Інформація про зміни до цього стандарту публікується у щорічному інформаційному покажчику «Національні стандарти», а текст змін та поправок – у щомісячному інформаційному покажчику «Національні стандарти». У разі перегляду (заміни) або скасування цього стандарту відповідне повідомлення буде опубліковане у щомісячному інформаційному покажчику «Національні стандарти». Відповідна інформація, повідомлення та тексти розміщуються також в інформаційній системі загального користування - на офіційному сайті Федерального агентства з технічного регулювання та метрології в мережі Інтернет

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

АРОМАТИЗАТОРИ ХАРЧОВІ

Загальні технічні умови

Food flavourings.
General specifications

Дата введення - 2014-01-01

1 Область застосування

Цей стандарт поширюється на харчові ароматизатори (далі - ароматизатори), призначені для харчової промисловості.

Цей стандарт не поширюється на ароматизатори для тютюнових виробів.

Вимоги, що забезпечують безпеку ароматизаторів для життя та здоров'я людей, викладені у 5.1.5 – 5.1.12, вимоги до якості продукту – 5.1.2 – 5.1.4, вимоги до маркування – 5.4.

2 Нормативні посилання

У цьому стандарті використано нормативні посилання на такі міждержавні стандарти:

Примітка - Полімерні каністри можна перевозити автомобільним транспортом без упаковки в транспортну тару.

5.3.9 При перевезенні залізничним та повітряним транспортом полімерні банки з сухими та пастоподібними ароматизаторами упаковують у ящики з гофрованого картону за ГОСТ 13516.

Примітка - Полімерні банки можна перевозити автомобільним транспортом без упаковки в транспортну тару.

5.3.10 Скляну тару з рідкими ароматизаторами упаковують у ящики з гофрованого картону за ГОСТ 13516 або дощаті ящики за ГОСТ 13358 із застосуванням допоміжних пакувальних матеріалів відповідно до правил перевезення вантажів на відповідному виді транспорту.

5.3.11 Клапани ящиків з гофрованого картону обклеюють у поздовжньому та поперечному напрямках стрічкою з полімерних матеріалів з липким шаром за ГОСТ 20477 або використовують інші пакувальні матеріали, що забезпечують збереження продукції та цілісність тари при транспортуванні.

5.3.12 Ароматизатори, що відправляються до районів Крайньої Півночі та прирівняні до них місцевості, упаковують за ГОСТ 15846 .

5.4 Маркування

5.4.1 Маркування ароматизаторів має відповідати вимогам, встановленим та чи нормативними правовими актами, що діють на території держави, яка прийняла стандарт.

5.4.2 До маркування кожної пакувальної одиниці додатково включаються такі дані:

Номер партії чи позначка, що ідентифікує партію;

Масу брутто;

Умови зберігання;

Позначення цього стандарту;

Позначення документа, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретної назви;

Попереджувальний напис: «При випадковому ковтанні слід викликати блювоту, провести промивання шлунка та звернутися за медичною допомогою».

5.4.3 Транспортне маркування - за ГОСТ 14192 з нанесенням маніпуляційних знаків, що вказують на спосіб поводження з вантажами - відповідно до вимог, встановлених або нормативних правових актів, що діють на території держави, яка прийняла стандарт, та знаків, що характеризують вид небезпеки вантажу - за ГОСТ 19433 .

6 Вимоги безпеки та охорона навколишнього середовища

6.3 Рідкі ароматизатори відносять до легкозаймистих (ЛЗР), горючих (ГР) або негорючих рідин, сухі - до горючих матеріалів відповідно до ГОСТ 12.1.044. Показник пожежонебезпечності рідких ароматизаторів - температуру спалаху - наводять у документі, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретної назви.

6.4 При відборі проб, проведенні аналізів, зберіганні та застосуванні ароматизаторів дотримуються правил охорони праці та правил пожежної безпеки, прийнятих при роботі з легкозаймистими, горючими (ГОСТ 12.1.004 та правил пожежної безпеки, що діють на території держави, яка ухвалила стандарт), шкідливими речовинами (ГОСТ 12.1.007).

6.5 Засоби пожежогасіння: розпорошена вода, повітряно-механічна піна, порошки для малих вогнищ загоряння - кошма, порошкові вогнегасники.

6.6 При попаданні ароматизатора на шкіру його слід змити водою, промити з милом, при попаданні у вічі - промити великою кількістю води.

При випадковому ковтанні ароматизатора слід викликати блювання, провести промивання шлунка та звернутися за медичною допомогою.

6.7 При зберіганні та транспортуванні ароматизаторів захист довкілля забезпечують герметизацією тари. При її порушенні та попаданні ароматизатора в навколишнє середовище його необхідно зібрати та утилізувати.

6.8 При зберіганні, транспортуванні, застосуванні та утилізації ароматизаторів для запобігання заподіянню шкоди навколишньому природному середовищу, здоров'ю та генетичному фонду людини не допускається забруднення ґрунту, поверхневих та ґрунтових вод.

7 Правила приймання

7.1 Ароматизатори приймають партіями.

Партією вважають певну кількість ароматизатора одного найменування, отриману за один технологічний цикл, в однаковій упаковці, вироблене одним виробником за одним нормативним документом, що супроводжується товаросупровідною документацією, що забезпечує простежуваність продукції.

7.2 Для контролю якості та приймання ароматизаторів встановлюють такі категорії випробувань:

Прийомо-здатні;

періодичні.

7.2.1 Прийомо-здатні випробування проводять для кожної партії ароматизатора за якістю упаковки та маркування, органолептичним та фізико-хімічним показниками із застосуванням вибіркового контролю. І тому довільно відбирають від партії 10 % пакувальних одиниць, але з менше трьох. При числі одиниць упаковки менше трьох контролю піддається кожна одиниця упаковки.

Для проведення випробувань з пакувальних одиниць, що потрапили у вибірку, відбирають миттєві, сумарні, лабораторні проби та проби для аналізу відповідно до розділу 8.

7.2.2 Результати приймально-здавальних випробувань оформлюють протоколом випробувань за формою, прийнятою у виробника або відображають у журналі.

7.2.3 При негативних результатах приймально-здавальних випробувань хоча б за одним показником якості, за цим показником проводять повторні випробування на подвоєній вибірці від цієї партії. Результати повторних випробувань поширюються всю партію.

7.2.4 За незадовільних результатів повторних випробувань хоча б за одним показником вся партія ароматизатора бракується.

7.3 Порядок та періодичність контролю за вмістом токсичних елементів, бенз(а)пірена, бенз(а)антрацену, біологічно активних речовин, а також за мікробіологічними показниками встановлює виробник у програмі виробничого контролю.

7.4 Показник «запах» ароматизатора по 8.5 контролює лише виробник

7.5 Підставою для прийняття рішення про приймання партії ароматизатора є позитивні результати приймально-здавальних випробувань та попередніх періодичних випробувань.

8 Методи контролю

8.1 Контроль відповідності пакування та маркування ароматизаторів вимогам цього стандарту проводять зовнішнім оглядом кожної пакувальної одиниці продукції з вибірки за 7.2.1.

8.2 Відбір проб

8.2.1 Для перевірки якості ароматизаторів за органолептичними та фізико-хімічними показниками та для визначення токсичних елементів з одиниць продукції, що потрапили у вибірку за 7.2.1, відбирають миттєві проби, з яких формують сумарну та лабораторну пробу.

Для проведення мікробіологічних аналізів відбір проб - за ГОСТ 26668.

8.2.2 Відбір миттєвих проб, отримання сумарної проби та виділення лабораторної проби та проби для аналізу

8.2.2.1 Миттєві проби за обсягом (масою) мають бути рівними. Сума всіх миттєвих проб за обсягом (масою) повинна бути в 1,5 - 2,0 рази більшою за обсяг (масу) лабораторної проби.

Обсяг (маса) лабораторної проби та проби для аналізу ароматизатора визначається нормативним документом, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретної назви.

8.2.2.2 Кількість миттєвих проб рідкого ароматизатора залежить від об'єму, що займає ароматизатор. Відбирають по одній миттєвій пробі по всій висоті шару ароматизатора, якщо його об'єм до 1 дм 3 включно, по дві миттєві проби на глибину 1/3 і 2/3 від верхнього рівня, якщо об'єм більше 1 дм 3 але не перевищує 10 дм 3 , по три миттєві проби (з верхнього, середнього та нижнього шарів) у всіх випадках, коли об'єм ароматизатора понад 10 дм 3 .

8.2.2.3 Миттєві проби рідкого ароматизатора відбирають пробовідбірною трубкою з нижнім відтягнутим кінцем діаметром від 6 до 15 мм і довжиною, що перевищує на кілька сантиметрів висоту тари.

Верхній отвір трубки закривають великим пальцем або пробкою, занурюють на необхідну глибину, відкривають трубку на короткий час для заповнення, потім знову закривають і витягають трубку з пробою.

8.2.2.4 Миттєві проби ароматизатора пастоподібного відбирають пробовідбірною трубкою, яку опускають вертикально до дна ємності, потім нахиляють і повільно виймають, щоб вміст трубки повністю зберігся.

При використанні щупа його занурюють (вкручуючи) на всю глибину тари по вертикальній осі. Потім щуп витягають.

8.2.2.5 Миттєві проби сухого ароматизатора відбирають щупом, занурюючи його на всю глибину тари вертикальної осі.

8.2.2.6 Відбір миттєвих проб продукції на стадії здачі-приймання її на склад проводять перед закупорюванням тари.

8.2.2.7 Усі миттєві проби поміщають у посудину для проб, ретельно перемішують та одержують сумарну пробу.

8.2.2.8 Лабораторну пробу рідкого та пастоподібного ароматизатора одержують після ретельного перемішування сумарної проби та простого скорочення її до обсягу лабораторної проби.

8.2.2.9 Лабораторну пробу сухого ароматизатора одержують шляхом скорочення сумарної проби методом квартування.

8.2.2.10 Лабораторною пробою для партій ароматизаторів малих об'ємів може бути сумарна проба, при цьому загальний об'єм або маса миттєвих проб повинні бути не меншими за об'єм або масу, необхідних для проведення випробувань.

8.3 Маркування лабораторних проб

Виділену лабораторну пробу ароматизатора знову ретельно перемішують, ділять на дві рівні частини та поміщають у чисті сухі скляні судини. Судини щільно закривають корковими або пробками з полімерних матеріалів і маркують із зазначенням:

Найменування ароматизатора;

Найменування виробника;

виду носія (розчинника, наповнювача, харчової сировини);

Номери та маси партії;

Дата виготовлення;

Дати та місця відбору проб;

Прізвища та підписи особи, яка відібрала пробу;

Позначення документа, згідно з яким ароматизатор виготовляють конкретного найменування.

Одну лабораторну пробу використовують для проведення аналізу, другу опечатують і зберігають протягом встановленого виробником терміну зберігання на випадок розбіжностей щодо оцінки якості ароматизатора для повторного аналізу.

Для партії рідких ароматизаторів малих обсягів допускається залишати для зберігання лабораторну пробу ароматизатора, що використовується для випробувань.

Лабораторні проби зберігають у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С (якщо інше не зазначено в нормативному документі, відповідно до якого виготовлений ароматизатор конкретного найменування), лабораторні проби сухих ароматизаторів – при відносній вологості не більше 75 %.

8.4 Визначення зовнішнього вигляду та кольору ароматизаторів

8.4.1 Зовнішній вигляд і колір рідкого та пастоподібного ароматизатора визначають переглядом проби для аналізу в кількості від 30 до 50 см 3 у склянці В-1(2)-50(100) за ГОСТ 25336 на тлі листа білого паперу в світлі, що проходить або відображається. .

8.4.2 Зовнішній вигляд і колір сухого ароматизатора визначають переглядом проби для аналізу масою від 30 до 50 г, поміщеної на лист білого фільтрувального паперу за ГОСТ 12026 при розсіяному денному освітленні або при світлі люмінесцентних ламп типу ЛД за ГОСТ 6825.

8.4.3 Ароматизатор вважають відповідним вимогам цього стандарту, якщо зовнішній вигляд та колір проби для аналізу відповідають вимогам 5.1.3.

8.5 Визначення запаху

Метод полягає в органолептичному порівнянні проби для аналізу ароматизатора з контрольним зразком ароматизатора цього найменування.

За контрольний зразок приймають зразок ароматизатора цієї назви, запах якого схвалений дегустаційною порадою виробника.

Для контрольного зразка відбирають лабораторну пробу об'ємом (масою) не менше ніж 250 см 3 (г) ароматизатора, виготовленого у виробничих умовах. Контрольний зразок зберігають у герметично закритій тарі протягом терміну зберігання, встановленого виробником.

8.5.1 Визначення запаху рідкого ароматизатора

Смужки фільтрувального паперу 10×160 мм згідно з ГОСТ 12026 одночасно змочують (приблизно на 3 см) у контрольному зразку та пробі для аналізу та порівнюють їх запах.

Ароматизатор вважають відповідним вимогам цього стандарту, якщо запах вологих смужок проби для аналізу та контрольного зразка однаковий.

8.5.2 Визначення запаху сухого та пастоподібного ароматизатора

Пробу для аналізу ароматизатора та контрольного зразка масою від 30 до 50 г поміщають на листі білого фільтрувального паперу за ГОСТ 12026 та оцінюють їх запах.

Ароматизатор вважають відповідним вимогам цього стандарту, якщо запах проби для аналізу та контрольного зразка однаковий.

8.6 Визначення показника заломлення рідких ароматизаторів – за ГОСТ 14618.10 (розділ 4).

8.7 Визначення щільності рідких ароматизаторів – за ГОСТ 14618.10 (розділ 2 або розділ 3).

8.8 Визначення об'ємної частки етилового спирту в рідких спиртовмісних ароматизаторах проводять за методикою, викладеною в додатку А.

8.9 Визначення масової частки вологи в сухих та пастоподібних ароматизаторах – за ГОСТ 14618.6 (розділ 3 або розділ 4) або за методикою, викладеною у додатку Б.

У разі розбіжностей як арбітражного методу застосовують метод за ГОСТ 14618.6 (розділ 3).

8.10 Визначення мікробіологічних показників ароматизаторів:

Кількість мезофільних аеробних та факультативно-анаеробних мікроорганізмів - за ГОСТ 10444.15;

Кількість бактерій групи кишкових паличок (коліформних бактерій) - за ГОСТ 31747;

Дріжджі та плісняві гриби - за ГОСТ 10444.12;

Бактерії типу сальмонел - за ГОСТ 31659;

Кількість сульфітредукуючих клостридій - за ГОСТ 29185.

8.11 Визначення вмісту токсичних елементів:

8.13 Визначення бенз(а)пірену, бенз(а)антрацену та потенційно небезпечних біологічно активних речовин - за нормативним документом, що діє на території держави, яка ухвалила стандарт.

8.14 Визначення температури спалаху - за ГОСТ 12.1.044.

8.15 Визначення об'ємної частки 1,2-пропіленгліколю в рідких ароматизаторах - за додатком В.

9 Транспортування та зберігання

9.1 Ароматизатори транспортують усіма видами транспорту відповідно до правил перевезення вантажів, що діють на відповідному виді транспорту.

9.2 Рідкі та пастоподібні ароматизатори зберігають у закритих та затемнених приміщеннях при температурі не вище 25 °С, якщо інше не встановлено виробником.

Примітки:

1 При зберіганні рідких ароматизаторів допускається опалесценція та випадання осаду, якщо це передбачено виробником.

2 При зберіганні пастоподібних ароматизаторів допускається розшарування (відділення рідкої фази), якщо це передбачено виробником.

3 Перед застосуванням ароматизатори необхідно перемішати до одержання однорідної маси.

9.3 Сухі ароматизатори зберігають у сухих приміщеннях, що добре провітрюються при температурі не вище 25 °С і відносній вологості не більше 75 %, якщо інше не встановлено виробником.

Примітка - При зберіганні сухих ароматизаторів допускається наявність грудок, що нещільно злежалися (легко розсипаються).

9.4 Не допускається транспортування та зберігання ароматизаторів спільно з хімікатами та продуктами, що різко пахнуть, і матеріалами.

9.5 Термін придатності ароматизаторів встановлює виробник.

10 Вказівки щодо застосування

Область застосування та максимальні дозування ароматизаторів повинні відповідати вимогам, встановленим або нормативними правовими актами, що діють на території держави, яка ухвалила стандарт, та встановлюються виробником.

Визначення об'ємної частки етилового спирту в рідких ароматизаторах

Даний хроматографічний метод призначений для визначення об'ємної частки етилового спирту в рідких ароматизаторах, з використанням колонки насадки і полум'яно-іонізаційного детектора.

Діапазон вимірювань об'ємної частки спирту етилового від 1,0 % до 85,0 % включно.

А.1 Сутність методу

Метод заснований на хроматографічному розділенні компонентів ароматизатора та етилового спирту на поліароматичному макропористому сорбенті при використанні холодного введення проби (при температурі нижче температури кипіння аналізованої речовини) і подальшому детектуванні етилового спирту полум'яно-іонізаційним детектором.

А.2 Вимоги безпеки

А.2.1 Під час роботи на газовому хроматографі необхідно дотримуватись вимог охорони праці та правил безпеки відповідно до інструкції з експлуатації приладу.

А.2.2 При виконанні аналізу необхідно дотримуватись вимог техніки безпеки при роботі з хімічними реактивами за ГОСТ 12.1.007 та ГОСТ 12.4.103 .

А.2.3 Приміщення, в якому проводять вимірювання, має бути обладнане загальною припливно-витяжною вентиляцією згідно з ГОСТ 12.4.021.

А.2.4 Електробезпека під час роботи з електроустановками - за ГОСТ 12.2.007.0 та за ГОСТ 12.1.019.

А.2.5 Організація навчання працюючих безпеки праці - за ГОСТ 12.0.004.

А.2.6 Приміщення лабораторії має відповідати вимогам пожежної безпеки згідно з ГОСТ 12.1.004 ГОСТ 12.4.009.

А.3 Засоби вимірювання, допоміжне обладнання, посуд, реактиви та матеріали

Хроматограф газовий, оснащений полум'яно-іонізаційним детектором з чутливістю до нонану не менше 1·10 - 11 г/см 3

Комп'ютер або інтегратор, що має програмне забезпечення для базового набору операцій автоматизації хроматографії.

Колби мірні з пришліфованою пробкою місткістю 100 см 3 1 класу точності за ГОСТ 1770 .

Піпетки з однією влучною місткістю 25, 50 см 3 1-го класу точності за ГОСТ 29169 .

Колонка хроматографічна насадкова з нержавіючої сталі, довжиною 1 м і внутрішнім діаметром 3 мм, заповнена поліароматичним макропористим сорбентом - сополімером стиролу (60 %) та дивінілбензолу (40 %) (Полісорб 1), з розміром частинок від 0,25 до 0, . Допускається використання колонки більшої довжини та підвищення температури термостата колонок за умови збільшення часу аналізу. Використання інших сорбентів не допускається.

Водень технічний марки А - ГОСТ 3022 . Допускається використання водневого генератора.

Спирт етиловий ректифікований за нормативним документом, що діє на території держави, яка ухвалила стандарт.

А.4 Підготовка до виконання вимірювань

А.4.1 Умови вимірювання

При підготовці до вимірювання та при проведенні вимірювання необхідно дотримуватись таких умов:

Температура оточуючого повітря …………………………………. від 20 ° С до 25 ° С;

атмосферний тиск ……………… від 95,0 до 106,7 кПа (від 720 до 800 мм. рт. ст.);

відносна вологість повітря ……………………………………. від 40% до 90%;

напруга в електромережі …………………………………………………… ;

частота струму в електромережі ……………………………………………… від 49 до 51 Гц.

А.4.2 Підготовка хроматографічної колонки

Хроматографічну колонку послідовно промивають водою, етиловим спиртом, ацетоном, висушують у струмі повітря і заповнюють сорбентом.

Заповнену колонку поміщають у термостат хроматографа, підключають до випарника, не приєднуючи до детектора, потім колонку продують газом-носієм (азотом) зі швидкістю 40 см 3 /хв у режимі програмування температури: збільшуючи температуру до 170 °С зі швидкістю від 4 °С/ хв до 6 °С/хв, потім при температурі 170 °С протягом від 0,5 до 1,0 год. Підготовлену колонку приєднують до детектора і перевіряють стабільність нульової лінії при робочій температурі термостата колонок А.7.

А.4.3 Підготовка вимірювальної апаратури

Підготовку хроматографа до роботи проводять відповідно до інструкції з експлуатації.

Прилад градуюють по розчинах градуювання згідно з А.5.2.

А.4.4 Приготування градуювальних розчинів

Як градуювальні розчини використовують розчини етилового спирту в дистильованій воді з об'ємними частками (про. %), близькими до заданого діапазону вимірювань.

Перед приготуванням розчинів визначають вміст основної речовини у етиловому спирті за ГОСТ 3639 . Для градуювання приладу готують не менше семи градуювальних розчинів.

У кожну із семи мірних колб із пришліфованою пробкою місткістю 100 см 3 вносять по 10 см 3 дистильованої води та необхідну кількість етилового спирту відповідно до таблиці А.1. Вміст колб перемішують і доводять об'єми розчинів до мітки дистильованою водою (градуювальні розчини № 1 - 7).

Градуювальні розчини зберігають при температурі від 0 до 10 °С в герметичній тарі протягом 6 міс.

Таблиця А.1 - Склад градуювальних розчинів

Об'ємну частку етилового спирту Qгр, %, в градуювальних розчинах визначають за густиною після витримки розчинів протягом від 2 до 3 год пікнометром за ГОСТ 3639 (розділ 3) з подальшим переведенням значень густини водно-спиртового розчину на вміст спирту у відсотках (за обсягом).

А.5 Виконання вимірів

А.5.1 Вимірювання виконують за наступних режимних параметрів хроматографа:

температура термостата колонки ………………………………… 80 З;

температура випарника (інжектора) ……………………………. від 45 ° С до 55 ° С;

температура перехідної камери …………………………………. 80;

швидкість потоку газу-носія (азоту) …………………………… від 30 до 40 см 3 /хв;

швидкість потоку водню …………………………………………. 30 см 3 /хв;

швидкість потоку повітря …………………………………………… 300 см 3 /хв;

обсяг проби для аналізу …………………………………………... 0.2 мм 3 .

Після проведення аналізу 20 - 30 проб підвищують температуру випарника, термостата колонки та перехідної камери до 150 °З підтримують її протягом від 30 до 40 хв для очищення хроматографічної системи від висококиплячих сполук.

А.5.2 Встановлення градуювальної характеристики

Для визначення градуювального коефіцієнта необхідно хроматографувати не менше чотирьох градуювальних розчинів із вмістом етилового спирту, що відповідає всьому діапазону вимірювань. Кожну градуювальну суміш аналізують не менше трьох разів.

Залежність об'ємної частки етилового спирту в аналізованій пробі від площі піку виражається рівнянням

де - Середньоарифметичне значення трьох площ хроматографічних піків, отриманих при аналізі j-го градуювального розчину;

A j 1 , A j 2 , A j 3 - площі хроматографічних піків трьох аналізів j

Q j- об'ємна частка етилового спирту j-му градуювальному розчині, % (про.).

Розраховують середнє значення за формулою

де n- кількість градуювальних розчинів.

Процедуру градуювання проводять періодично не менше одного разу на тиждень при постановці методики на хроматограф після ремонту хроматографа.

А.5.3 Аналіз проби

Після встановлення робочих параметрів, включення системи автоматизації аналізу для запису хроматограм та обробки отриманих даних, стабільної нульової лінії на робочій шкалі детектора приступають до аналізу.

Для визначення об'ємної частки етилового спирту аналізованої пробі ароматизатора використовують лабораторну пробу по 8.2.

Випарник (інжектор) вводять мікрошприцом 0,2 мм 3 проби і виконують хроматографічний аналіз в умовах А.5.1. Реєструють пік у ділянці часу утримування, відповідного етиловому спирту. Аналіз повторюють щонайменше двічі.

При градуюванні та аналізі обов'язково використання одного і того ж мікрошприца.

А.6 Обробка результатів

А.6.1 Обробку результатів виконують, використовуючи програмне забезпечення персонального комп'ютера або інтегратора, що входять до комплекту хроматографа, відповідно до інструкції з їх експлуатації.

А.6.2 Об'ємну частку етилового спирту в аналізованій пробі ароматизатора X, % (про.), обчислюють за формулою

де X- об'ємна частка етилового спирту в ароматизаторі, % (про);

δ - відносна похибка визначення об'ємної частки етилового спирту, % (про).

За остаточний результат визначень набувають середньоарифметичного значення двох паралельних визначень Xср, %, округлене до першого десяткового знака, якщо виконуються умови прийнятності: абсолютне значення різниці між результатами двох визначень, отриманими в умовах повторюваності при P= 0,95%, не перевищує межі повторюваності r = 10,00 %.

Абсолютне значення різниці між результатами двох визначень, отриманими в умовах відтворюваності при P= 0,95%, не перевищує межі відтворюваності R = 15,00 %.

Межі відносної похибки методу визначення об'ємної частки спирту етилового ±15,0 % при P = 0,95 %.

А.7 Контроль стабільності нульової лінії хроматографа

Контроль здійснюють постійно у процесі аналізу ароматизаторів. Позитивний дрейф нульової лінії, який визначається як найбільше зміщення сигналу нульової лінії за 20 хв від початку аналізу, не повинен перевищувати 20 % від висоти піку, що відповідає об'ємній частці етилового спирту 1 % (градуювальний розчин № 1). При перевищенні зазначеного значення або появі побічних піків необхідно підняти температуру колонки, випарника і перехідної камери до 150 °С і підтримувати її протягом від 30 до 40 хв для прискореного елюювання компонентів, що аналізуються, аналізованих сумішей.

Визначення масової частки вологи в ароматизаторах

Даний метод призначений для вимірювання масової частки вологи в ароматизаторах, розчинених у рідинах, що не взаємодіють з реактивом Фішера.

Метод забезпечує виконання вимірювань у діапазоні масової частки вологи від 0,8 до 50% включно.

Б.1 Сутність методу

Метод заснований на взаємодії йоду з оксидом сірки (IV) та водою в середовищі метанолу та піридину в процесі титрування аналізованої проби реактивом Фішера. Точку еквівалентності визначають електрометрично виникнення струму між двома електродами з появою в розчині вільного йоду.

Б.2 Вимоги безпеки

Б.2.1 При роботі на автоматичному титриметричному аналізаторі для електрометричного титрування вологи за методом К. Фішера необхідно дотримуватися вимог охорони праці та правила безпеки відповідно до інструкції з експлуатації приладу.

Б.2.2 При виконанні аналізу необхідно дотримуватись вимог техніки безпеки при роботі з хімічними реактивами за ГОСТ 12.1.007 та ГОСТ 12.4.103 .

Б.2.3 Приміщення, в якому проводять вимірювання, має бути обладнане загальною припливно-витяжною вентиляцією згідно з ГОСТ 12.4.021.

Б.2.4 Електробезпека під час роботи з електроустановками - за ГОСТ 12.2.007.0 та нормативними документами, що діють на території держави, яка ухвалила стандарт.

Б.2.5 Організація навчання працюючих безпеки праці - за ГОСТ 12.0.004.

Б.2.6 Приміщення лабораторії має відповідати вимогам пожежної безпеки за ГОСТ 12.1.004 та мати засоби пожежогасіння за ГОСТ 12.4.009.

Б.2.8 Усі операції з реактивом Фішера слід проводити у витяжній шафі.

Б.3 Засоби вимірювання, допоміжне обладнання, посуд, реактиви та матеріали

Терези за нормативними документами, що діють на території держави, яка прийняла стандарт, зі значенням середнього квадратичного відхилення (СКО), що не перевищує 0,3 мг, та похибкою від нелінійності не більше ±0,6 мг.

Аналізатор титриметричний автоматичний для електрометричного титрування вологи за методом К. Фішера з діапазоном вимірювань масової частки вологи від 0,5 до 50,0 % і межею СКО відносної похибки вимірювання ±0,4 % (при 25 мг вологи).

Колби конічні Кн-1-500-40 ТС, Кн-1-500-40 ТХС зі шліфом місткістю 500 см 3 за ГОСТ 25336 .

Мікрошприц місткістю 0,01 см 3 .

Реактив Фішера № 1 (діоксид сірки у метанолі), ч. д. а. за ГОСТ 14870.

Реактив Фішера № 2 (йод у метанолі), ч. д. а. за ГОСТ 14870.

Метанол-отрута (спирт метиловий), х. ч. за ГОСТ 6995.

Допускається застосування інших засобів вимірювання, матеріалів та реактивів з метрологічними характеристиками та за якістю не нижче зазначених.

Б.4 Підготовка до виконання вимірювань

Б.4.1 Умови виконання вимірювань

При виконанні вимірювань у лабораторії мають бути дотримані такі умови:

Температура навколишнього повітря ................................................ від 10 ° С до 35 ° С;

Атмосферний тиск від ……………… 84,0 до 106,7 кПа (від 630 до 800 мм рт. ст.);

Відносна вологість повітря …………………………………….. трохи більше 80 %;

Напруга в мережі …………………………………………………………… .

Б.4.2 Відбір проб – по 8.2.

Б.4.3 Підготовку автоматичного титриметричного аналізатора проводять відповідно до інструкції з експлуатації.

Б.4.4 Приготування робочого розчину реактиву Фішера

У конічну колбу місткістю 500 см 3 послідовно відміряють по 100 см 3 реактиву Фішера № 1 і Фішера реактиву № 2, закривають пробкою і перемішують. Отриманий робочий розчин виливають у сулію з маркуванням «Реактив Фішера», яка з'єднана з насосом блоку титрування автоматичного титриметричного аналізатора, не допускаючи утворення бульбашок, і витримують протягом 24 год.

Б.4.5 Метанол-отруту виливають у сулію з маркуванням «Метанол-отруту», яка з'єднана з насосом блоку титрування автоматичного титриметричного аналізатора.

Примітка - Під'єднуючи бутлі з готовими реактивами до насоса блоку титрування автоматичного титриметричного аналізатора, переконайтеся, що всі кришки прилягають щільно, а поплавець у бутлі для зливу вільно переміщається у вертикальній площині.

Б.4.6 Піднімають кришку насоса блоку титрування до упору і зміщують до упору тримач реакційної посудини з метою повної ізоляції ємності.

Б.4.7 Проводять градуювання автоматичного титриметричного аналізатора титруванням заданого обсягу дистильованої води ( V= 0,01 см 3) щодня перед проведенням вимірювань відповідно до інструкції з експлуатації приладу. Градуювання вважається виконаним, якщо коефіцієнт варіації для трьох результатів десяти не перевищує норми, встановленої в інструкції з експлуатації приладу.

Б.4.8 Підготовка проби

У склянці місткістю 50 см 3 зважують від 0,2 до 0,3 г сухого ароматизатора або від 0,2 до 1,0 г ароматизатора пастоподібного, або від 0,5 до 1,0 г рідкого ароматизатора із записом результату зважування до третього десяткового знак.

Б.5 Виконання вимірів

Б.5.1 Пробу ароматизатора вносять у реакційну посудину автоматичного титриметричного аналізатора, при цьому операція повинна виконуватися якнайшвидше, щоб мінімізувати попадання вологи з повітря.

Примітка - Якщо протягом 60 заналізована проба не буде внесена до реакційної судини, прилад повернеться до режиму кондиціювання.

Б.5.2 Вимірюють відповідно до інструкції з експлуатації автоматичного титриметричного аналізатора із записом результату до другого десяткового знака.

Б.6 Обробка результатів

Чисельне значення остаточного результату вимірювань і меж абсолютної похибки вимірювань виражають не більше, ніж двома значущими цифрами.

За остаточний результат визначення набувають середньоарифметичного значення Зср, %, результатів двох паралельних визначень, якщо виконується умова прийнятності

де Зср - середньоарифметичне значення результатів двох паралельних визначень масової частки вологи, визнаних прийнятними, %;

δ - межі відносної похибки вимірів, %.

Межа повторюваності rта відтворюваності R, а також показник точності δ вимірювань масової частки вологи в ароматизаторах наведені в таблиці Б.1.

Визначення об'ємної частки 1,2-пропіленгліколю в рідких ароматизаторах виконують хроматографічним методом.

Діапазон вимірюваних об'ємних часток 1,2-пропіленгліколю від 1,0% до 92,0% включно.

В.1 Сутність методу

Метод заснований на газохроматографічному поділі компонентів ароматизаторів на приладі з полум'яно-іонізаційним детектором та використання двох варіантів хроматографії: газоадсорбційної та газорідинної.

В.2 Засоби вимірювання, допоміжне обладнання, посуд, матеріали та реактиви

Терези зі значенням середнього квадратичного відхилення (СКО), що не перевищує 0,3 мг, і з похибкою від нелінійності не більше ±0,6 мг.

Секундомір 2 класу точності з ємністю шкали лічильника 30 хв, ціною розподілу 0,20, похибкою ±0,60 с.

Термометр ТЛ-31-А, межі вимірювання температури від 0 ° С до 250 ° С за ГОСТ 28498 .

Хроматограф газовий, оснащений полум'яно-іонізаційним детектором з чутливістю по нонану не менше 110 -11 г/см 3 .

Комп'ютер або інтегратор, що має програмне забезпечення для базового набору операцій автоматизації хроматографії.

Колонка хроматографічна насадкова з нержавіючої сталі, довжиною 1 м та внутрішнім діаметром 3 мм. При необхідності допускається використання колонки більшої довжини та підвищення температури термостата колонок зі збільшенням часу аналізу.

Насос водоструминний вакуумний ГОСТ 25336 .

Мікрошприц місткістю 0,5 мм3.

Посуд мірний скляний за ГОСТ 1770 .

Піпетки 2-1-5, 2-1-10, 2-1-20, 2-1-25, 4-2-1 за ГОСТ 29227.

Флакони скляні місткістю від 5 до 15 см 3 із пробками із силіконової гуми.

Сорбент на основі гідратованого мікроаморфного кремнезему, обробленого гексаметилдисилазаном (типу Хроматон N-AW HMDS), та поліетиленгліколю 20000 (типу Карбовакс) у кількості 15%, з розміром частинок від 0,20 до 0,36 мм.

Спирт етиловий ректифікований за нормативними документами, що діють на території держави, яка ухвалила стандарт.

Допускається застосування аналогічних засобів вимірювання, матеріалів та реактивів з метрологічними характеристиками та за якістю не нижче зазначених.

B.3 Підготовка до виконання вимірювань

В.3.1 Умови вимірювання

При підготовці та вимірюванні та при проведенні вимірювання необхідно дотримуватися таких умов:

Температура навколишнього повітря ……………………………………… (20 ± 2) °С;

Атмосферний тиск …………… від 95.0 до 106.7 кПа (від 720 до 800 мм. рт. ст.);

Відносна вологість повітря …………………………………. від 20% до 90%;

Напруга в електромережі ………………………………………………. (220 ± 20);

Частота в електромережі ……………………………………………………… (50 ± 2) Гц.

В.3.2 Підготовка хроматографічної колонки

Хроматографічні колонки послідовно промивають водою, етиловим спиртом, ацетоном, висушують в струмі повітря і заповнюють насадкою.

Заповнені колонки поміщають термостат хроматографа, підключають до випарника, не приєднуючи до детектора. Колонку кондиціонують з газом-носієм (азотом) зі швидкістю 40 см 3 /хв в режимі програмування температури зі швидкістю від 4 °С/хв до 6 °С/хв до 170 °З витримують протягом від 0,5 до 1,0 год при цій температурі.

Після охолодження вихідний кінець колонок приєднують до детектора та перевіряють стабільність нульової лінії при робочій температурі термостата колонок.

В.3.3 Підготовка вимірювальної апаратури

Підготовку хроматографа до роботи проводять відповідно до інструкції з експлуатації, що додається до приладу.

Прилад градуюють по градуювальних розчинах.

В.3.4 Приготування градуювальних розчинів

Як градуювальні розчини використовують розчини 1,2-пропіленгліколю в дистильованій воді з об'ємними частками (об. %), близькими до заданого діапазону вимірювань.

Розчини готують, використовуючи 1,2-пропіленгліколь з об'ємною часткою основної речовини не менше 99,0%.

У вісім мірних колб з шліфованою пробкою місткістю 50 см 3 наливають від 20 до 30 см 3 дистильованої води, вносять послідовно піпетками по 0,5; 5,0; 10,0; 20,0 см 3 та циліндрами 30; 40; 46 см 3 1,2-пропіленгліколю. Вміст колб перемішують і доводять об'єми розчинів до мітки дистильованою водою (градуювальні розчини № 1 - № 8).

Об'ємну частку 1,2-пропіленгліколю, %, в градуювальних розчинах визначають за формулою

де V rp - аліквотна частка 1,2-пропіленгліколю, см 3 ;

Qвих - об'ємна частка основної речовини в 1,2-пропіленгліколі, %;

50 - об'єм градуювального розчину, см 3 .

B.4 Виконання вимірювань

В.4.1 Вимірювання виконують за наступних режимних параметрів хроматографа для газоадсорбційної хроматографії:

Температура термостата колонки …………………………….… 170 °З;

Температура випарника (інжектора) ………………………...... (170 ± 5) °З;

Температура перехідної камери …………………………….…. 170 ° С;

Витрата газу-носія азоту ……………………………………… від 30 до 40 см 3 /хв;

Витрата водню …………………………………………………… 30 см 3 /хв;

Витрата повітря …………………………………………………….. 300 см 3 /хв;

Обсяг проби ……………………………………………………….. від 0.1 до 0.5 мм 3 ;

для газорідинної хроматографії:

Температура термостата колонки ………………………………. 150 ° С;

Температура випарника (інжектора) ………………………….. (200 ± 5) °З;

Температура перехідної камери ……………………………..… 150 °З;

Витрата газу-носія азоту …………………………………..….. від 30 до 40 см 3 /хв;

Витрата водню …………………………………………..……… 30 см 3 /хв;

Витрата повітря ……………………………………………….…… 300 см 3 /хв;

Обсяг проби ……………………………………………………….. від 0,1 до 0,5 мм 3 .

В.4.2 Встановлення градуювальної характеристики

Градуювання полум'яно-іонізаційного детектора хроматографа виконують методом абсолютного градуювання.

Для визначення градуювального коефіцієнта необхідно хроматографувати не менше чотирьох градуювальних розчинів з вмістом 1,2-пропіленгліколю, що відповідає робочому діапазону вимірювань.

Мікрошприц місткістю 1,0 мм 3 промитим 8 - 10 разів аналізованим градуювальним розчином 1,2-пропіленгліколю, відбирають від 0,1 до 0,5 мм 3 проби і вводять її в випарник хроматографа.

Кожну градуювальну суміш аналізують не менше трьох разів.

Залежність об'ємної частки 1,2-пропіленгліколю від площі піку виражається рівнянням

де A j 1 , A j 2 , A j 3 - площі хроматографічних піків трьох паралельних вимірів j-ого градуювального розчину, од. рахунки;

Q j- об'ємна частка 1,2-пропіленгліколю j-ой пробі,%.

Середнє значення градуювального коефіцієнта розраховують за формулою

де n- кількість градуювальних розчинів.

Процедуру градуювання проводять при постановці методики на хроматограф після ремонту хроматографа після негативного результату контролю.

Періодичний контроль градуювальних коефіцієнтів проводять відповідно до В.5.4.

Перевірку градуювальної характеристики за однією з точок діапазону вимірюваних концентрацій проводять щодня відповідно до В.6.5.

В.4.3 Газохроматографічний аналіз проби ароматизатора

При градуюванні та аналізі обов'язково використання одного і того ж шприца. Після встановлення робочих параметрів, включення системи автоматизації аналізу для запису хроматограм та обробки отриманих даних, стабільної нульової лінії на робочій шкалі детектора приступають до проведення аналізу.

Для визначення об'ємної частки 1,2-пропіленгліколю в аналізованій пробі вводять у випарник хроматографа мікрошприцом тричі від 0,1 до 0,5 мм 3 аналізованого харчового ароматизатора, використовуючи хроматографічну колонку, що забезпечує оптимальне відділення 1,2-пропіленгліколю від інших компонентів. За отриманими хроматограм аналізованої проби вимірюють площі піків і обчислюють середнє значення площі піку 1,2-пропіленгліколю.

В. 5 Обробка результатів

B.5.1 Обробку результатів виконують, використовуючи програмне забезпечення персонального комп'ютера або інтегратора, що входять до комплекту хроматографа, відповідно до інструкції з їх експлуатації.

В.5.2 Об'ємну частку 1,2-пропіленгліколю в аналізованій пробі ароматизатора X, %, обчислюють за формулою

де X- об'ємна частка 1,2-пропіленгліколю в ароматизаторі, %;

δ - відносна похибка вимірювання об'ємної частки 1,2-пропіленгліколю, %.

В.5.4 Відносна похибка вимірювання об'ємної частки 1,2-пропіленгліколю в ароматизаторах при довірчій ймовірності P= 0,95 становить для ароматизаторів з об'ємною часткою 1,2-пропіленгліколю:

Від 1% до 15% включно........................................... ................................... ±15%;

Св. 15% до 92% включно.......................................... .................................. ±8 %.

В.6 Контроль точності результатів вимірів

При проведенні контролю точності вимірювання за цією методикою виконують такі операції:

В.6.1 Контроль стабільності нульової лінії хроматографа

Контроль здійснюється постійно у процесі аналізу харчових ароматизаторів. Позитивний дрейф нульової лінії, який визначається як найбільше зміщення сигналу нульової лінії за 20 хв від початку аналізу, не повинен перевищувати 20 % від висоти піку, що відповідає об'ємній частці 1,2-пропіленгліколю 1 % (градуювальний розчин № 1). При перевищенні зазначеного значення або появі побічних піків потрібно підняти температуру колонки, випарника і перехідної камери до 200 °С і підтримувати протягом від 30 до 40 хв для прискореного елюювання компонентів, що висококиплять аналізованих сумішей.

В.6.2 Контроль збіжності вихідних сигналів хроматографа

Контрольований параметр є відносний розмах вихідних сигналів хроматографа. Контроль здійснюється при проведенні градуювання та при періодичному контролі градуювальних коефіцієнтів. Результат контролю визнається позитивним під час виконання умови

де А max – максимальна площа хроматографічного піку, од. рахунки;

А min – мінімальна площа хроматографічного піку, од. рахунки;

Середньоарифметичне значення площ піків, отриманих при паралельному вводі проб, од. рахунки;

M- Відносний розмах вихідного сигналу хроматографа, %.

Значення величини Mзалежно від значення об'ємної частки 1,2-пропіленгліколю наведено в таблиці В.1

Таблиця В.1

В процентах

В.6.3 Контроль правильності побудови градуювальної характеристики

Контрольованим параметром є розмах градуювальних коефіцієнтів щодо середнього значення.

Якість градуювання вважають задовільною під час виконання умови

де K max - максимальне значення градуювального коефіцієнта 1,2-пропіленгліколю в діапазоні аналізованих об'ємних часток, %/од. рахунки;

K min - мінімальне значення градуювального коефіцієнта 1,2-пропіленгліколю в діапазоні аналізованих об'ємних часток, %/од. рахунки;

Середнє значення градуювального коефіцієнта 1,2-пропіленгліколю, %/од. рахунки;

B- Розмах градуювального коефіцієнта, %.

Значення величини Bзалежно від значення об'ємної частки 1,2-пропіленгліколю наведено в таблиці В.1.

Контроль проводять щоразу при побудові градуювальної залежності. Якщо умова (В.9) не виконується, проводять повторне градуювання приладу.

В.6.4 Контроль стабільності градуювальної характеристики

Контроль проводять не рідше одного разу на квартал, а також при зміні колонки, промиванні детектора тощо. Частота контролю може бути збільшена за більшої інтенсивності роботи приладу. Контроль проводять за свіжоприготованими градуювальними розчинами В.3.4. Використовується три розчини на початку, середині та наприкінці робочого діапазону вимірювань. Введення проб у хроматограф здійснюється мікрошприцом.

Результати контролю вважають позитивними під час виконання умови

де K- Раніше встановлене значення градуювального коефіцієнта;

Середнє значення градуювального коефіцієнта, обчислене за формулою (В.5);

L- Норматив періодичного контролю стабільності градуювальної характеристики, %.

Значення величини Lзалежно від значення об'ємної частки 1,2-пропіленгліколю наведено в таблиці В.1.

В.6.5 Щоденний контроль стабільності градуювальної характеристики

Контроль проводять щодня на початку робочого дня за градуювальним розчином, близьким за значенням визначається частки 1,2-пропіленгліколю. Введення проби в хроматограф здійснюється мікрошприцом.

Результати контролю вважають позитивними під час виконання умови

де Q i- об'ємна частка 1,2-пропіленгліколю в i-ої пробі, %;

A і- площа хроматографічного піку 1,2-пропіленгліколю в пробі, од. рахунки;

N- норматив щоденного контролю стабільності градувальної характеристики, %.

Значення величини Nзалежно від об'ємної частки 1,2-пропіленгліколю наведено в таблиці В.1.

У разі негативних результатів контролю необхідно провести градуювання приладу відповідно до В.4.2.

В.7 Вимоги безпеки

В.7.1 При роботі на газовому хроматографі необхідно дотримуватись вимог охорони праці та правил безпеки відповідно до інструкції з експлуатації приладу.

В.7.2 Приміщення, в якому проводиться вимірювання, має бути обладнане загальною припливно-витяжною вентиляцією.

Бібліографія

ТР ТС 021/2011 «Про безпеку харчової продукції»

Технічний регламент Митного союзу ТР ТС 029/2012 «Вимоги безпеки харчових добавок, ароматизаторів та технологічних допоміжних засобів»

Технічний регламент Митного союзу ТР ТС 005/2011 «Про безпеку упаковки»

Технічний регламент Митного союзу ТР ТС 022/2011 «Харчова продукція щодо її маркування»

Ключові слова: аромат затори харчові, класифікація, показники безпеки та якості, технічні вимоги, методи контролю

Міждержавний стандарт ГОСТ 32049-2013

"АРОМАТИЗАТОРИ ХАРЧОВІ. ЗАГАЛЬНІ ТЕХНІЧНІ УМОВИ"

(введений у дію наказом Федерального агентства з технічного регулювання та метрології від 25 липня 2013 р. N 441-ст)

Food flavourings. General specifications

Передмова

Цілі, основні принципи та основний порядок проведення робіт з міждержавної стандартизації встановлено ГОСТ 1.0-92 "Міждержавна система стандартизації. Основні положення" та ГОСТ 1.2-2009 "Міждержавна система стандартизації. Стандарти міждержавні, правила та рекомендації щодо міждержавної розробки, Правила, міждержавної стандартизації. застосування, оновлення та скасування"

1 Область застосування

Цей стандарт поширюється на харчові ароматизатори (далі - ароматизатори), призначені для харчової промисловості.

Цей стандарт не поширюється на ароматизатори для тютюнових виробів.

Вимоги, що забезпечують безпеку ароматизаторів для життя та здоров'я людей, викладені у 5.1.5 – 5.1.12, вимоги до якості продукту – 5.1.2 – 5.1.4, вимоги до маркування – 5.4.

2 Нормативні посилання

У цьому стандарті використано нормативні посилання на такі міждержавні стандарти:

ГОСТ 8.579-2002 Державна система забезпечення єдності вимірів. Вимоги до кількості фасованих товарів в упаковках будь-якого виду під час їх виробництва, розфасовки, продажу та імпорту

ГОСТ 12.0.004-90 Система стандартів безпеки праці. Організація навчання безпеки праці. загальні положення

ГОСТ 12.1.004-91 Система стандартів безпеки праці. Пожежна безпека. Загальні вимоги

ГОСТ 12.1.005-88 Система стандартів безпеки праці. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони

ГОСТ 12.1.007-76. Система стандартів безпеки праці. Шкідливі речовини. Класифікація та загальні вимоги безпеки

ГОСТ 12.1.019-79 Система стандартів безпеки праці. Електробезпека. Загальні вимоги та номенклатура видів захисту

ГОСТ 12.1.044-89 (ISO 4589-84) Система стандартів безпеки праці. Пожежвибухонебезпечність речовин та матеріалів. Номенклатура показників та методи їх визначення

ГОСТ 12.2.007.0-75 Система стандартів безпеки праці. Електротехнічні вироби. Загальні вимоги безпеки

ГОСТ 12.4.009-83 Система стандартів безпеки праці. Пожежна техніка захисту об'єктів. Основні види. Розміщення та обслуговування

ГОСТ 12.4.021-75 Система стандартів безпеки праці. Системи вентиляційні. Загальні вимоги

ГОСТ 12.4.103-83 Система стандартів безпеки праці. Одяг спеціальний захисний, засоби індивідуального захисту ніг та рук. Класифікація

ГОСТ 1770-74 (ІСО 1042-83, ІСО 4788-80) Посуд мірний лабораторний скляний. Циліндри, мензурки, колби, пробірки. Загальні технічні умови

ГОСТ 2603-79 Реактиви. Ацетон. Технічні умови

ГОСТ 3022-80 Водень технічний. Технічні умови

ГОСТ 3639-79 Розчини водно-спиртові. Методи визначення концентрації етилового спирту

ГОСТ 6709-72 Вода дистильована. Технічні умови

ГОСТ 6825-91 Лампи люмінесцентні трубчасті для загального освітлення

ГОСТ 6995-77 Реактиви. Метанол-отрута. Технічні умови

ГОСТ 9293-74 (ІСО 2435-73) Азот газоподібний та рідкий. Технічні умови

ГОСТ 10146-74 Тканини фільтрувальні зі скляних комплексних кручених ниток. Технічні умови

ГОСТ 10444.12-88 Продукти харчові. Метод визначення дріжджів та цвілевих грибів

ГОСТ 10444.15-94 Продукти харчові. Методи визначення кількості мезофільних аеробних та факультативно-анаеробних мікроорганізмів

ГОСТ 12026-76 Папір фільтрувальний лабораторний. Технічні умови

ГОСТ 13358-84 Ящики дощаті для консервів. Технічні умови

ГОСТ 13516-86 Ящики з гофрованого картону для консервів, пресервів та харчових рідин. Технічні умови

ГОСТ 14192-96 Маркування вантажів

ГОСТ 14618.6-78 Олії ефірні, речовини запашні та напівпродукти їх синтезу. Методи визначення води

ГОСТ 14618.10-78 Олії ефірні, речовини запашні та напівпродукти їх синтезу. Методи визначення щільності та показника заломлення

ГОСТ 14870-77 Хімічні продукти. Методи визначення води

ГОСТ 15113.2-77 Концентрати харчові. Методи визначення домішок та зараженості шкідниками хлібних запасів

ГОСТ 15846-2002 Продукція, що відправляється в райони Крайньої Півночі та прирівняні до них місцевості. Упаковка, маркування, транспортування та зберігання

ГОСТ 17433-80 Промислова чистота. Стиснене повітря. Класи забрудненості

ГОСТ 19360-74 Мішки-вкладиші плівкові. Загальні технічні умови

ГОСТ 19433-88 Вантажі небезпечні. Класифікація та маркування

ГОСТ 20477-86 Стрічка поліетиленова з липким шаром. Технічні умови

ГОСТ 25336-82 Посуд та обладнання лабораторні скляні. Типи, основні параметри та розміри

ГОСТ 26668-85 Продукти харчові та смакові. Методи відбору проб для мікробіологічних аналізів

ГОСТ 26927-86 Сировина та продукти харчові. Метод визначення ртуті

ГОСТ 26930-86 Сировина та продукти харчові. Метод визначення миш'яку

ГОСТ 26932-86 Сировина та продукти харчові. Методи визначення свинцю

ГОСТ 26933-86 Сировина та продукти харчові. Методи визначення кадмію

ГОСТ 28498-90 Термометри скляні рідинні. Загальні вимоги. Методи випробувань

ГОСТ 29169-91 Посуд лабораторний скляний. Піпетки з однією відміткою

ГОСТ 29185-91 Продукти харчові. Методи виявлення та визначення кількості сульфітредукуючих клостридій

ГОСТ 29227-91 (ІСО 835-1-81) Посуд лабораторний скляний. Піпетки градуйовані. Частина 1. Загальні вимоги

ГОСТ 29229-91 (ІСО 835-3-81) Посуд лабораторний скляний. Піпетки градуйовані. Частина 3. Піпетки градуйовані з часом очікування 15 с

ГОСТ 30178-96 Сировина та продукти харчові. Атомно-абсорбційний метод визначення токсичних елементів

ГОСТ 31747-2012 Продукти харчові. Методи виявлення та визначення кількості бактерій групи кишкових паличок (коліформних бактерій)

ГОСТ 31659-2012 Продукти харчові. Метод виявлення бактерій роду Salmonella

ГОСТ 31266-2004 Сировина та харчові продукти. Атомно-абсорбційний метод визначення миш'яку

Примітка - При користуванні цим стандартом доцільно перевірити дію стандартів посилань в інформаційній системі загального користування - на офіційному сайті Федерального агентства з технічного регулювання та метрології в мережі "Інтернет" або за щорічним інформаційним покажчиком "Національні стандарти", який опублікований станом на 1 січня року, та за випусками щомісячного інформаційного покажчика "Національні стандарти" за поточний рік. Якщо стандарт посилається (змінений), то при користуванні цим стандартом слід керуватися замінним (зміненим) стандартом. Якщо стандарт зв'язку скасовано без заміни, то положення, в якому дано посилання на нього, застосовується в частині, що не зачіпає це посилання.

3 Терміни та визначення

У цьому стандарті застосовані такі терміни з відповідними визначеннями:

3.1 ароматизатор харчовий: Продукт, що не вживається людиною безпосередньо в їжу, що містить смакоароматичну речовину або смакоароматичний препарат, або термічний технологічний ароматизатор, або коптильний ароматизатор, або попередники ароматизаторів, або їх суміш (вкусоароматична частина), призначений для надання харчової продукції аромату та/ смаку (за винятком солодкого, кислого та солоного), з додаванням або без додавання інших харчових інгредієнтів.

3.2 ароматизатор коптильний: Суміш речовин, виділена з димів, що застосовуються у традиційному копченні, шляхом фракціонування та очищення конденсатів диму.

3.3 ароматизатор термічний технологічний: Суміш речовин, отримана в результаті нагрівання при температурі не вище 180°С і тривалості нагрівання не більше 15 хв харчових та/або не використовуються в їжу інгредієнтів, один з яких повинен бути аміносполукою, а інший - цукром, що редукує.

Примітки:

1 При отриманні технологічного ароматизатора при температурах нижче 180°С тривалість нагрівання подвоюється при зменшенні температури на кожні 10°С.

2 Час процесу не повинен перевищувати 12 год.

3 Розмір рН протягом процесу має перевищувати 8,0 од. рН.

3.4 натуральний ароматизатор: Ароматизатор, смакоароматична частина якого містить тільки смакоароматичні препарати та/або натуральні смакоароматичні речовини.

Примітки:

1 Термін "натуральний ароматизатор" може використовуватися, якщо його смакоароматична частина складається виключно із смакоароматичних препаратів та/або натуральних смакоароматичних речовин.

2 Термін "натуральний ароматизатор" у поєднанні з назвою харчової продукції, категорією харчової продукції або джерелом рослинного або тваринного походження може бути використаний тільки в тому випадку, якщо смакоароматичні препарати та/або натуральні смакоароматичні речовини, що входять до його складу, отримані з названого джерела, наприклад, "натуральний ароматизатор яблука (яблуко)", "натуральний ароматизатор фруктів (фруктовий)", "натуральний ароматизатор м'яти (м'ята)".

3 Термін "натуральний ароматизатор" може бути використаний у тому випадку, якщо смакоароматичні препарати та/або натуральні смакоароматичні речовини, що входять до його складу, отримані з джерела, яке не відображає їх смак і аромат, наприклад, "натуральний ароматизатор і фантазійна назва".

3.5 синтетичний ароматизатор: Ароматизатор, смакоароматична частина якого містить синтетичні смакоароматичні речовини.

3.6 речовина смакоароматична: Хімічно визначена (хімічно індивідуальна) речовина з властивостями ароматизатора, що має характерний аромат та/або смак (за винятком солодкого, кислого та солоного).

3.7 речовина смакоароматична натуральна: Смачноароматична речовина, виділена за допомогою фізичних, ферментативних або мікробіологічних процесів із сировини рослинного, мікробного або тваринного походження, у тому числі переробленого традиційними способами приготування харчової продукції.

Примітка - До традиційних способів приготування (виробництва) харчової продукції відносяться: варіння, у тому числі на пару та під тиском (до 120°С), випікання, запікання, гасіння, жаріння, у тому числі на маслі (до 240°С при атмосферному) тиску), сушіння, випарювання, нагрівання, охолодження, заморожування, замочування, мацерація (вимочування), настоювання (заварювання), перколяція (екстракція з проціджуванням), фільтрація, пресування (віджимання), змішування, емульгування, подрібнення (різання, дроблення) , товчення), укладання в оболонку (капсулювання), очищення від шкірки (лущення), дистиляція (ректифікація), екстракція (включаючи екстракцію розчинниками), ферментація та мікробіологічні процеси.

3.8 речовина смакоароматична синтетична: Вкусоароматична речовина, отримана за допомогою хімічного синтезу.

3.9 попередник ароматизатора: Продукт, який не обов'язково має властивості ароматизатора, навмисно додається до харчової продукції з єдиною метою отримання смаку та аромату шляхом деструкції або реакції з іншими компонентами в процесі приготування їжі.

Примітка - Попередник ароматизатора може бути отриманий як з харчової продукції, так і з продукції, яка не використовується безпосередньо в їжу.

3.10 препарат смакоароматичний: Суміш смакоароматичних або інших речовин, виділених фізичними, ферментативними або мікробіологічними процесами з харчової продукції або з харчової сировини, у тому числі після обробки традиційними способами приготування їжі, та/або з продуктів рослинного, тваринного або мікробного походження, не використовуваних безпосередньо як їжі, що застосовуються як такі або оброблених з використанням традиційних способів приготування харчової продукції.

4 Класифікація

4.1 Залежно від призначення харчові ароматизатори поділяють:

На ароматизатори для кондитерських та хлібопекарських (хлібобулочних) виробів;

ароматизатори для безалкогольних напоїв;

Ароматизатори для олійно-жирової продукції;

Ароматизатори для харчової продукції.

4.2 Залежно від складу смакоароматичної частини ароматизатори поділяють:

на ароматизатори на основі смакоароматичних речовин (натуральні та синтетичні);

ароматизатори на основі смакоароматичних препаратів (натуральні);

Ароматизатори з урахуванням попередників ароматизатора;

Ароматизатори термічні технологічні;

Ароматизатори коптильні;

Ароматизатори суміші.

4.3 Залежно від форми випуску ароматизатори поділяють:

На рідкі: у вигляді розчинів та емульсій (емульсійні);

Сухі: порошкоподібні, у тому числі капсульовані та гранульовані;

Пастоподібні.

5 Загальні технічні вимоги

5.1 Характеристики

5.1.1 Ароматизатори виробляють відповідно до вимог цього стандарту, нормативного документа, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретного найменування, з дотриманням вимог або нормативними правовими актами, що діють на території держави, яка прийняла стандарт.

5.1.2 За органолептичними показниками ароматизатори повинні відповідати вимогам, зазначеним у таблиці 1.

Таблиця 1 – Органолептичні показники

5.1.3 Для ароматизатора конкретного найменування в нормативному документі виробник встановлює індивідуальні для даного ароматизатора вимоги до наступних органолептичних та фізико-хімічних показників:

Зовнішній вигляд, колір та запах;

Щільність та показник заломлення (для рідких ароматизаторів, крім емульсійних, пастоподібних та забарвлених);

Об'ємна частка етилового спирту в спиртовмісних ароматизаторах (для ароматизаторів, які, відповідно до законодавчих, а також нормативних правових актів, що діють на території держави, що прийняла стандарт, відносяться до спиртовмісної харчової продукції);

Масова частка вологи (у сухих та пастоподібних ароматизаторах);

Присутність металомагнітних домішок (у сухих ароматизаторах); допускається присутність металомагнітних домішок у сухих ароматизаторах не більше 3 млн -1 (3 мг/кг);

Температура спалаху (для рідких ароматизаторів).

5.1.4 Ароматизатори ідентифікують:

За найменуванням та призначенням, порівнянням зазначеного у маркуванні ароматизатора з найменуванням, зазначеним у визначенні виду харчової продукції у , або нормативних правових актах, що діють на території держави, яка прийняла стандарт;

На вигляд ароматизатора, порівнянням з ознаками, викладеними в нормативному документі, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретного найменування;

За органолептичними показниками, порівнянням з органолептичними ознаками (запах), викладеними в нормативному документі, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретного найменування;

5.1.5 Мікробіологічні показники ароматизаторів повинні відповідати вимогам, встановленим або нормативними правовими актами, що діють на території держави, яка прийняла стандарт.

5.1.8 Вміст потенційно небезпечних біологічно активних речовин в ароматизаторах, виготовлених з використанням рослинної ароматичної сировини та/або екстрактів та ефірних олій, не повинен призводити до перевищення допустимих рівнів вмісту потенційно небезпечних біологічно активних речовин у харчовій продукції з використанням ароматизаторів відповідно до вимог, встановленими або нормативними правовими актами, що діють на території держави, яка прийняла стандарт.

5.1.9 Не допускається використання потенційно небезпечних біологічно активних речовин: агарикової кислоти, бета-азарону, алоїну, гіперицину, капсаїцину, квасину, кумарину, ментофурану, метилевгенолу (4-аліл-1,2-диметоксибензолу), пулегону, аліл-3,4-метилендіоксибензолу), синильної кислоти, туйону (альфа і бета), теукрину А, естраголу (1-аліл-4-метоксибензолу), як смакоароматичні речовини при виробництві ароматизаторів і харчової продукції.

5.1.10 Не допускається використання як джерела ароматизаторів, у тому числі смакоароматичних речовин та препаратів, тетраплоїдної форми Аїру звичайного (Acorus calamus L, РЄ 13).

5.1.11 При використанні як натуральних джерел смакоароматичних речовин лікарських рослин та/або смакоароматичних препаратів з лікарських рослин їх вміст (у перерахунку на суху сировину або біологічно активну речовину, що міститься в них) не повинен перевищувати кількості, що має фармакологічний ефект в 1 кг (дм 3) харчової продукції при їх застосуванні як смакоароматичні препарати (ароматизатори).

5.2 Вимоги до сировини

5.2.1 Сировина для виробництва ароматизаторів за показниками безпеки повинна відповідати вимогам, встановленим або нормативними правовими актами, що діють на території держави, яка прийняла стандарт.

5.2.2 Інгредієнтний склад ароматизаторів повинен відповідати вимогам, встановленим або нормативними правовими актами, що діють на території держави, яка прийняла стандарт.

5.2.3 Для виробництва спиртовмісних ароматизаторів застосовують етиловий ректифікований спирт із харчової сировини зі ступенем очищення не нижче вищого за нормативними документами, що діють на території держави, яка ухвалила стандарт.

5.3 Упаковка

5.3.1 Упаковка ароматизаторів повинна відповідати вимогам, встановленим чи нормативними правовими актами, що діють на території держави, яка ухвалила стандарт.

5.3.2 Рідкі ароматизатори упаковують:

полімерні каністри з кришками, виготовлені з матеріалів, використання яких в контакті з ароматизаторами забезпечує їх якість і безпеку;

Скляну тару для харчових продуктів;

Іншу тару, виготовлену з матеріалів, використання яких у контакті з ароматизаторами забезпечує їхню якість та безпеку.

5.3.3 При фасуванні рідких ароматизаторів у кожній одиниці тари має бути залишено не менше 5% вільного простору від повної місткості тари.

5.3.4 Сухі та пастоподібні ароматизатори упаковують у полімерні конічні банки із затискною кришкою та ручкою за нормативним документом, що діє на території держави, яка прийняла стандарт, з використанням плівкових мішків-вкладишів за ГОСТ 19360, виготовлених з матеріалів, використання яких у контакті з ароматизаторами забезпечує їх якість та безпека.

5.3.5 Допускається використання інших видів упаковки, що забезпечують збереження сухих та пастоподібних ароматизаторів при зберіганні та транспортуванні та виготовлених з матеріалів, що відповідають вимогам, встановленим чи нормативними правовими актами, що діють на території держави, яка ухвалила стандарт.

5.3.6 Негативне відхилення вмісту пакувальної одиниці від номінальної кількості ароматизатора повинно відповідати ГОСТ 8.579 (пункт 4.2).

5.3.7 Партія фасованих ароматизаторів в упаковках повинна відповідати вимогам ГОСТ 8.579 (пункти 5.1, 5.7).

5.3.8 При перевезенні залізничним транспортом полімерні каністри з рідкими ароматизаторами упаковують у дощаті ящики за ГОСТ 13358 або обрешітки, при перевезенні повітряним транспортом - у ящики з гофрованого картону за ГОСТ 13516.

Примітка - Полімерні каністри можна перевозити автомобільним транспортом без упаковки в транспортну тару.

5.3.9 При перевезенні залізничним та повітряним транспортом полімерні банки з сухими та пастоподібними ароматизаторами упаковують у ящики з гофрованого картону за ГОСТ 13516.

Примітка - Полімерні банки можна перевозити автомобільним транспортом без упаковки в транспортну тару.

5.3.10 Скляну тару з рідкими ароматизаторами упаковують у ящики з гофрованого картону за ГОСТ 13516 або дощаті ящики за ГОСТ 13358 із застосуванням допоміжних пакувальних матеріалів відповідно до правил перевезення вантажів на відповідному виді транспорту.

5.3.11 Клапани ящиків з гофрованого картону обклеюють у поздовжньому та поперечному напрямках стрічкою з полімерних матеріалів з липким шаром за ГОСТ 20477 або використовують інші пакувальні матеріали, що забезпечують збереження продукції та цілісність тари при транспортуванні.

5.3.12 Ароматизатори, що відправляються до районів Крайньої Півночі та прирівняні до них місцевості, упаковують за ГОСТ 15846.

5.4 Маркування

5.4.1 Маркування ароматизаторів має відповідати вимогам, встановленим та чи нормативними правовими актами, що діють на території держави, яка прийняла стандарт.

5.4.2 До маркування кожної пакувальної одиниці додатково включаються такі дані:

Номер партії чи позначка, що ідентифікує партію;

Масу брутто;

Умови зберігання;

Позначення цього стандарту;

Позначення документа, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретної назви;

Попереджувальний напис: "При випадковому ковтанні слід викликати блювоту, провести промивання шлунка і звернутися за медичною допомогою".

5.4.3 Транспортне маркування - за ГОСТ 14192 з нанесенням маніпуляційних знаків, що вказують на спосіб поводження з вантажами - відповідно до вимог, встановлених або нормативних правових актів, що діють на території держави, яка прийняла стандарт, та знаків, що характеризують вид небезпеки вантажу - за ГОСТ 19433.

6 Вимоги безпеки та охорона навколишнього середовища

6.1 Відповідно до ГОСТ 12.1.007 за ступенем впливу на організм ароматизатори та їх компоненти відносяться до третього (речовини помірно небезпечні) та четвертого (речовини малонебезпечні) класів небезпеки.

Гранично допустиму концентрацію у повітрі робочої зони основних (за масою) компонентів ароматизаторів-розчинників - наводять у документі, відповідно до якого виготовлений ароматизатор конкретної назви.

6.2 Контроль повітря робочої зони здійснюють за методиками, затвердженими в установленому порядку, з періодичністю, визначеною вимогами ГОСТ 12.1.005.

6.3 Рідкі ароматизатори відносять до легкозаймистих (ЛЗР), горючих (ГР) або негорючих рідин, сухі - до горючих матеріалів відповідно до ГОСТ 12.1.044. Показник пожежо-вибухонебезпечності рідких ароматизаторів – температуру спалаху – наводять у документі, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретного найменування.

6.4 При відборі проб, проведенні аналізів, зберіганні та застосуванні ароматизаторів дотримуються правил охорони праці та правил пожежної безпеки, прийнятих при роботі з легкозаймистими, горючими (ГОСТ 12.1.004 та правил пожежної безпеки, що діють на території держави, яка ухвалила стандарт), шкідливими речовинами (ГОСТ 12.1.007).

6.5 Засоби пожежогасіння: розпорошена вода, повітряно-механічна піна, порошки для малих вогнищ загоряння - кошма, порошкові вогнегасники.

6.6 При попаданні ароматизатора на шкіру його слід змити водою, промити з милом, при попаданні у вічі - промити великою кількістю води.

При випадковому ковтанні ароматизатора слід викликати блювання, провести промивання шлунка та звернутися за медичною допомогою.

6.7 При зберіганні та транспортуванні ароматизаторів захист довкілля забезпечують герметизацією тари. При її порушенні та попаданні ароматизатора в навколишнє середовище його необхідно зібрати та утилізувати.

6.8 При зберіганні, транспортуванні, застосуванні та утилізації ароматизаторів для запобігання заподіянню шкоди навколишньому природному середовищу, здоров'ю та генетичному фонду людини не допускається забруднення ґрунту, поверхневих та ґрунтових вод.

7 Правила приймання

7.1 Ароматизатори приймають партіями.

Партією вважають певну кількість ароматизатора одного найменування, отриману за один технологічний цикл, в однаковій упаковці, вироблене одним виробником за одним нормативним документом, що супроводжується товаросупровідною документацією, що забезпечує простежуваність продукції.

7.2 Для контролю якості та приймання ароматизаторів встановлюють такі категорії випробувань:

Прийомо-здатні;

періодичні.

7.2.1 Прийомо-здатні випробування проводять для кожної партії ароматизатора за якістю упаковки та маркування, органолептичним та фізико-хімічним показниками із застосуванням вибіркового контролю. Для цього довільно відбирають від партії 10% пакувальних одиниць, але не менше ніж три. При числі одиниць упаковки менше трьох контролю піддається кожна одиниця упаковки.

Для проведення випробувань з пакувальних одиниць, що потрапили у вибірку, відбирають миттєві, сумарні, лабораторні проби та проби для аналізу відповідно до розділу 8.

7.2.2 Результати приймально-здавальних випробувань оформлюють протоколом випробувань за формою, прийнятою у виробника або відображають у журналі.

7.2.3 При негативних результатах приймально-здавальних випробувань хоча б за одним показником якості, за цим показником проводять повторні випробування на подвоєній вибірці від цієї партії. Результати повторних випробувань поширюються всю партію.

7.2.4 За незадовільних результатів повторних випробувань хоча б за одним показником вся партія ароматизатора бракується.

7.3 Порядок та періодичність контролю за вмістом токсичних елементів, бенз(а)пірена, бенз(а)антрацену, біологічно активних речовин, а також за мікробіологічними показниками встановлює виробник у програмі виробничого контролю.

7.4 Показник "запах" ароматизатора по 8.5 контролює лише виробник

7.5 Підставою для прийняття рішення про приймання партії ароматизатора є позитивні результати приймально-здавальних випробувань та попередніх періодичних випробувань.

8 Методи контролю

8.1 Контроль відповідності пакування та маркування ароматизаторів вимогам цього стандарту проводять зовнішнім оглядом кожної пакувальної одиниці продукції з вибірки за 7.2.1.

8.2 Відбір проб

8.2.1 Для перевірки якості ароматизаторів за органолептичними та фізико-хімічними показниками та для визначення токсичних елементів з одиниць продукції, що потрапили у вибірку за 7.2.1, відбирають миттєві проби, з яких формують сумарну та лабораторну пробу.

Для проведення мікробіологічних аналізів відбір проб – за ГОСТ 26668.

8.2.2 Відбір миттєвих проб, отримання сумарної проби та виділення лабораторної проби та проби для аналізу

8.2.2.1 Миттєві проби за обсягом (масою) мають бути рівними. Сума всіх миттєвих проб за обсягом (масою) повинна бути в 1,5 - 2,0 рази більшою за обсяг (масу) лабораторної проби.

Обсяг (маса) лабораторної проби та проби для аналізу ароматизатора визначається нормативним документом, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретної назви.

8.2.2.2 Кількість миттєвих проб рідкого ароматизатора залежить від об'єму, що займає ароматизатор. Відбирають по одній миттєвій пробі по всій висоті шару ароматизатора, якщо його об'єм до 1 дм 3 включно, по дві миттєві проби на глибину 1/3 і 2/3 від верхнього рівня, якщо об'єм більше 1 дм 3 але не перевищує 10 дм 3 , по три миттєві проби (з верхнього, середнього та нижнього шарів) у всіх випадках, коли об'єм ароматизатора понад 10 дм 3 .

8.2.2.3 Миттєві проби рідкого ароматизатора відбирають пробовідбірною трубкою з нижнім відтягнутим кінцем діаметром від 6 до 15 мм і довжиною, що перевищує на кілька сантиметрів висоту тари.

Верхній отвір трубки закривають великим пальцем або пробкою, занурюють на необхідну глибину, відкривають трубку на короткий час для заповнення, потім знову закривають і витягають трубку з пробою.

8.2.2.4 Миттєві проби ароматизатора пастоподібного відбирають пробовідбірною трубкою, яку опускають вертикально до дна ємності, потім нахиляють і повільно виймають, щоб вміст трубки повністю зберігся.

При використанні щупа його занурюють (вкручуючи) на всю глибину тари по вертикальній осі. Потім щуп витягають.

8.2.2.5 Миттєві проби сухого ароматизатора відбирають щупом, занурюючи його на всю глибину тари вертикальної осі.

8.2.2.6 Відбір миттєвих проб продукції на стадії здачі-приймання її на склад проводять перед закупорюванням тари.

8.2.2.7 Усі миттєві проби поміщають у посудину для проб, ретельно перемішують та одержують сумарну пробу.

8.2.2.8 Лабораторну пробу рідкого та пастоподібного ароматизатора одержують після ретельного перемішування сумарної проби та простого скорочення її до обсягу лабораторної проби.

8.2.2.9 Лабораторну пробу сухого ароматизатора одержують шляхом скорочення сумарної проби методом квартування.

8.2.2.10 Лабораторною пробою для партій ароматизаторів малих об'ємів може бути сумарна проба, при цьому загальний об'єм або маса миттєвих проб повинні бути не меншими за об'єм або масу, необхідних для проведення випробувань.

8.3 Маркування лабораторних проб

Виділену лабораторну пробу ароматизатора знову ретельно перемішують, ділять на дві рівні частини та поміщають у чисті сухі скляні судини. Судини щільно закривають корковими або пробками з полімерних матеріалів і маркують із зазначенням:

Найменування ароматизатора;

Найменування виробника;

виду носія (розчинника, наповнювача, харчової сировини);

Номери та маси партії;

Дата виготовлення;

Дати та місця відбору проб;

Прізвища та підписи особи, яка відібрала пробу;

Позначення документа, згідно з яким ароматизатор виготовляють конкретного найменування.

Одну лабораторну пробу використовують для проведення аналізу, другу опечатують і зберігають протягом встановленого виробником терміну зберігання на випадок розбіжностей щодо оцінки якості ароматизатора для повторного аналізу.

Для партії рідких ароматизаторів малих обсягів допускається залишати для зберігання лабораторну пробу ароматизатора, що використовується для випробувань.

Лабораторні проби зберігають у захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С (якщо інше не вказано в нормативному документі, відповідно до якого виготовлений ароматизатор конкретної назви), лабораторні проби сухих ароматизаторів - при відносній вологості не більше 75%.

8.4 Визначення зовнішнього вигляду та кольору ароматизаторів

8.4.1 Зовнішній вигляд і колір рідкого та пастоподібного ароматизатора визначають переглядом проби для аналізу в кількості від 30 до 50 см 3 у склянці В-1(2)-50(100) за ГОСТ 25336 на тлі листа білого паперу в світлі, що проходить або відображається. .

8.4.2 Зовнішній вигляд і колір сухого ароматизатора визначають переглядом проби для аналізу масою від 30 до 50 г, поміщеної на лист білого фільтрувального паперу за ГОСТ 12026, при розсіяному денному освітленні або світлі люмінесцентних ламп типу ЛД за ГОСТ 6825.

8.4.3 Ароматизатор вважають відповідним вимогам цього стандарту, якщо зовнішній вигляд та колір проби для аналізу відповідають вимогам 5.1.3.

8.5 Визначення запаху

Метод полягає в органолептичному порівнянні проби для аналізу ароматизатора з контрольним зразком ароматизатора цього найменування.

За контрольний зразок приймають зразок ароматизатора цієї назви, запах якого схвалений дегустаційною порадою виробника.

Для контрольного зразка відбирають лабораторну пробу об'ємом (масою) не менше ніж 250 см 3 (г) ароматизатора, виготовленого у виробничих умовах. Контрольний зразок зберігають у герметично закритій тарі протягом терміну зберігання, встановленого виробником.

8.5.1 Визначення запаху рідкого ароматизатора

Смужки фільтрувального паперу 10 х 160 мм за ГОСТ 12026 одночасно змочують (приблизно на 3 см) у контрольному зразку та пробі для аналізу та порівнюють їх запах.

Ароматизатор вважають відповідним вимогам цього стандарту, якщо запах "вологих" смужок проби для аналізу та контрольного зразка однаковий.

8.5.2 Визначення запаху сухого та пастоподібного ароматизатора

Пробу для аналізу ароматизатора та контрольного зразка масою від 30 до 50 г поміщають на листі білого фільтрувального паперу за ГОСТ 12026 та оцінюють їх запах.

Ароматизатор вважають відповідним вимогам цього стандарту, якщо запах проби для аналізу та контрольного зразка однаковий.

8.6 Визначення показника заломлення рідких ароматизаторів – за ГОСТ 14618.10 (розділ 4).

8.7 Визначення щільності рідких ароматизаторів – за ГОСТ 14618.10 (розділ 2 або розділ 3).

8.8 Визначення об'ємної частки етилового спирту в рідких спиртовмісних ароматизаторах проводять за методикою, викладеною в додатку А.

8.9 Визначення масової частки вологи в сухих та пастоподібних ароматизаторах – за ГОСТ 14618.6 (розділ 3 або розділ 4) або за методикою, викладеною у додатку Б.

У разі розбіжностей як арбітражного методу застосовують метод за ГОСТ 14618.6 (розділ 3).

8.10 Визначення мікробіологічних показників ароматизаторів:

Кількість мезофільних аеробних та факультативно-анаеробних мікроорганізмів – за ГОСТ 10444.15;

Кількість бактерій групи кишкових паличок (коліформних бактерій) – за ГОСТ 31747;

Дріжджі та плісняві гриби - за ГОСТ 10444.12;

Бактерії типу сальмонел – за ГОСТ 31659;

Кількість сульфітредукуючих клостридій - за ГОСТ 29185.

8.11 Визначення вмісту токсичних елементів:

Миш'яку - за ГОСТ 26930, ГОСТ 31266;

Свинцю - згідно з ГОСТ 26932, ГОСТ 30178;

Кадмія – за ГОСТ 26933, ГОСТ 30178;

Ртуті - за ГОСТ 26927 та за нормативним документом, що діє на території держави, яка прийняла стандарт.

8.12 Визначення металомагнітних домішок – за ГОСТ 15113.2.

8.13 Визначення бенз(а)пірену, бенз(а)антрацену та потенційно небезпечних біологічно активних речовин - за нормативним документом, що діє на території держави, яка ухвалила стандарт.

8.14 Визначення температури спалаху – за ГОСТ 12.1.044.

8.15 Визначення об'ємної частки 1,2-пропіленгліколю в рідких ароматизаторах - за додатком В.

9 Транспортування та зберігання

9.1 Ароматизатори транспортують усіма видами транспорту відповідно до правил перевезення вантажів, що діють на відповідному виді транспорту.

9.2 Рідкі та пастоподібні ароматизатори зберігають у закритих та затемнених приміщеннях при температурі не вище 25°С, якщо інше не встановлено виробником.

Примітки:

1 При зберіганні рідких ароматизаторів допускається опалесценція та випадання осаду, якщо це передбачено виробником.

2 При зберіганні пастоподібних ароматизаторів допускається розшарування (відділення рідкої фази), якщо це передбачено виробником.

3 Перед застосуванням ароматизатори необхідно перемішати до одержання однорідної маси.

9.3 Сухі ароматизатори зберігають у сухих приміщеннях, що добре провітрюються при температурі не вище 25°С і відносній вологості не більше 75%, якщо інше не встановлено виробником.

Примітка - При зберіганні сухих ароматизаторів допускається наявність грудок, що нещільно злежалися (легко розсипаються).

9.4 Не допускається транспортування та зберігання ароматизаторів спільно з хімікатами та продуктами, що різко пахнуть, і матеріалами.

9.5 Термін придатності ароматизаторів встановлює виробник.

10 Вказівки щодо застосування

Область застосування та максимальні дозування ароматизаторів повинні відповідати вимогам, встановленим або нормативними правовими актами, що діють на території держави, яка ухвалила стандарт, та встановлюються виробником.

Додаток А (рекомендований). Визначення об'ємної частки етилового спирту в рідких ароматизаторах Додаток Б (рекомендований). Визначення масової частки вологи в ароматизаторах Додаток (рекомендований). Визначення об'ємної частки 1,2-пропіленгліколю в рідких ароматизаторах

Міждержавний стандарт ГОСТ 32049-2013
"Ароматизатори харчові. Загальні технічні умови"
(введений у дію наказом Федерального агентства з технічного регулювання та метрології від 25 липня 2013 р. N 441-ст)

Food flavourings. General specifications

Передмова

Цілі, основні принципи та основний порядок проведення робіт з міждержавної стандартизації встановлено ГОСТ 1.0-92 "Міждержавна система стандартизації. Основні положення" та ГОСТ 1.2-2009 "Міждержавна система стандартизації. Стандарти міждержавні, правила та рекомендації щодо міждержавної розробки, Правила, міждержавної стандартизації. застосування, оновлення та скасування"

1 Область застосування

Цей стандарт поширюється на харчові ароматизатори (далі - ароматизатори), призначені для харчової промисловості.

Цей стандарт не поширюється на ароматизатори для тютюнових виробів.

Вимоги, що забезпечують безпеку ароматизаторів для життя та здоров'я людей, викладені в 5.1.5 – 5.1.12, вимоги до якості продукту – 5.1.2 – 5.1.4, вимоги до маркування – 5.4.

У цьому стандарті використано нормативні посилання на такі міждержавні стандарти:

Примітки:

1 Термін "натуральний ароматизатор" може використовуватися, якщо його смакоароматична частина складається виключно із смакоароматичних препаратів та/або натуральних смакоароматичних речовин.

2 Термін "натуральний ароматизатор" у поєднанні з назвою харчової продукції, категорією харчової продукції або джерелом рослинного або тваринного походження може бути використаний тільки в тому випадку, якщо смакоароматичні препарати та/або натуральні смакоароматичні речовини, що входять до його складу, отримані з названого джерела, наприклад, "натуральний ароматизатор яблука (яблуко)", "натуральний ароматизатор фруктів (фруктовий)", "натуральний ароматизатор м'яти (м'ята)".

3 Термін "натуральний ароматизатор" може бути використаний у тому випадку, якщо смакоароматичні препарати та/або натуральні смакоароматичні речовини, що входять до його складу, отримані з джерела, яке не відображає їх смак і аромат, наприклад, "натуральний ароматизатор і фантазійна назва".

3.5 ароматизатор синтетичний: Ароматизатор, смакоароматична частина якого містить синтетичні смакоароматичні речовини.

3.6 речовина смакоароматична: Хімічно визначена (хімічно індивідуальна) речовина з властивостями ароматизатора, що має характерний аромат та/або смак (за винятком солодкого, кислого та солоного).

3.7 речовина смакоароматична натуральна: Вкусоароматична речовина, виділена за допомогою фізичних, ферментативних або мікробіологічних процесів із сировини рослинного, мікробного або тваринного походження, у тому числі переробленого традиційними способами приготування харчової продукції.

Примітка - До традиційних способів приготування (виробництва) харчової продукції відносяться: варіння, у тому числі на пару та під тиском (до 120°С), випікання, запікання, гасіння, жаріння, у тому числі на маслі (до 240°С при атмосферному) тиску), сушіння, випарювання, нагрівання, охолодження, заморожування, замочування, мацерація (вимочування), настоювання (заварювання), перколяція (екстракція з проціджуванням), фільтрація, пресування (віджимання), змішування, емульгування, подрібнення (різання, дроблення) , товчення), укладання в оболонку (капсулювання), очищення від шкірки (лущення), дистиляція (ректифікація), екстракція (включаючи екстракцію розчинниками), ферментація та мікробіологічні процеси.

3.8 речовина смакоароматична синтетична: Вкусоароматична речовина, отримана за допомогою хімічного синтезу.

3.9 попередник ароматизатора: Продукт, що не обов'язково має властивості ароматизатора, навмисно додається до харчової продукції з єдиною метою отримання смаку та аромату шляхом деструкції або реакції з іншими компонентами в процесі приготування їжі.

Примітка - Попередник ароматизатора може бути отриманий як з харчової продукції, так і з продукції, яка не використовується безпосередньо в їжу.

3.10 препарат смакоароматичний: Суміш смакоароматичних або інших речовин, виділених фізичними, ферментативними або мікробіологічними процесами з харчової продукції або з харчової сировини, у тому числі після обробки традиційними способами приготування харчової продукції, та/або продуктів рослинного, тваринного або мікробного походження, не використовуваних безпосередньо як їжу, що застосовуються як такі або оброблені з використанням традиційних способів приготування харчової продукції.

4 Класифікація

4.1 Залежно від призначення харчові ароматизатори поділяють:

На ароматизатори для кондитерських та хлібопекарських (хлібобулочних) виробів;

ароматизатори для безалкогольних напоїв;

Ароматизатори для олійно-жирової продукції;

Ароматизатори для харчової продукції.

4.2 Залежно від складу смакоароматичної частини ароматизатори поділяють:

на ароматизатори на основі смакоароматичних речовин (натуральні та синтетичні);

ароматизатори на основі смакоароматичних препаратів (натуральні);

Ароматизатори суміші.

4.3 Залежно від форми випуску ароматизатори поділяють:

На рідкі: у вигляді розчинів та емульсій (емульсійні);

Сухі: порошкоподібні, у тому числі капсульовані та гранульовані;

Пастоподібні.

5 Загальні технічні вимоги

5.1 Характеристики

5.1.1 Ароматизатори виробляють відповідно до вимог цього стандарту, нормативного документа, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретної назви, з дотриманням вимог ,

5.1.2 За органолептичними показниками ароматизатори повинні відповідати вимогам, зазначеним у таблиці 1.

Таблиця 1 – Органолептичні показники

5.1.3 Для ароматизатора конкретного найменування в нормативному документі виробник встановлює індивідуальні для даного ароматизатора вимоги до наступних органолептичних та фізико-хімічних показників:

Зовнішній вигляд, колір та запах;

Щільність та показник заломлення (для рідких ароматизаторів, крім емульсійних, пастоподібних та забарвлених);

Об'ємна частка етилового спирту в спиртовмісних ароматизаторах (для ароматизаторів, які, відповідно до законодавчих, а також нормативних правових актів, що діють на території держави, що прийняла стандарт, відносяться до спиртовмісної харчової продукції);

Масова частка вологи (у сухих та пастоподібних ароматизаторах);

Присутність металомагнітних домішок (у сухих ароматизаторах); допускається присутність металомагнітних домішок у сухих ароматизаторах не більше 3 (3 мг/кг);

Температура спалаху (для рідких ароматизаторів).

5.1.4 Ароматизатори ідентифікують:

За найменуванням та призначенням, порівнянням зазначеного у маркуванні ароматизатора з найменуванням, зазначеним у визначенні виду харчової продукції у , або нормативних правових актах, що діють на території держави, яка прийняла стандарт;

На вигляд ароматизатора, порівнянням з ознаками, викладеними в нормативному документі, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретного найменування;

За органолептичними показниками, порівнянням з органолептичними ознаками (запах), викладеними в нормативному документі, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретного найменування;

5.1.5 Мікробіологічні показники ароматизаторів повинні відповідати вимогам, встановленим або нормативними правовими актами, що діють на території держави, яка прийняла стандарт.

5.1.8 Вміст потенційно небезпечних біологічно активних речовин в ароматизаторах, виготовлених з використанням рослинної ароматичної сировини та/або екстрактів та ефірних олій, не повинен призводити до перевищення допустимих рівнів вмісту потенційно небезпечних біологічно активних речовин у харчовій продукції з використанням ароматизаторів відповідно до вимог, встановленими або нормативними правовими актами, що діють на території держави, яка прийняла стандарт.

5.1.9 Не допускається використання потенційно небезпечних біологічно активних речовин: агарикової кислоти, бета-азарону, алоїну, гіперицину, капсаїцину, квасину, кумарину, ментофурану, метилевгенолу (4-аліл-1,2-диметоксибензолу), пулегону, аліл-3,4-метилендіоксибензолу), синильної кислоти, туйону (альфа і бета), теукрину А, естраголу (1-аліл-4-метоксибензолу), як смакоароматичні речовини при виробництві ароматизаторів і харчової продукції.

5.1.10 Не допускається використання як джерела ароматизаторів, у тому числі смакоароматичних речовин та препаратів, тетраплоїдної форми Аїру звичайного (Acorus calamus L, РЄ 13).

5.1.11 При використанні як натуральних джерел смакоароматичних речовин лікарських рослин та/або смакоароматичних препаратів з лікарських рослин їх вміст (у перерахунку на суху сировину або біологічно активну речовину, що міститься в них) не повинен перевищувати кількості, що має фармакологічний ефект в 1 кг () харчової продукції при їх застосуванні як смакоароматичні препарати (ароматизатори).

5.2 Вимоги до сировини

5.2.1 Сировина для виробництва ароматизаторів за показниками безпеки повинна відповідати вимогам, встановленим або нормативними правовими актами, що діють на території держави, яка прийняла стандарт.

5.2.2 Інгредієнтний склад ароматизаторів повинен відповідати вимогам, встановленим або нормативними правовими актами, що діють на території держави, яка прийняла стандарт.

5.2.3 Для виробництва спиртовмісних ароматизаторів застосовують етиловий ректифікований спирт із харчової сировини зі ступенем очищення не нижче вищого за нормативними документами, що діють на території держави, яка ухвалила стандарт.

5.3 Упаковка

5.3.1 Упаковка ароматизаторів повинна відповідати вимогам, встановленим чи нормативними правовими актами, що діють на території держави, яка ухвалила стандарт.

5.3.2 Рідкі ароматизатори упаковують:

полімерні каністри з кришками, виготовлені з матеріалів, використання яких в контакті з ароматизаторами забезпечує їх якість і безпеку;

Скляну тару для харчових продуктів;

Іншу тару, виготовлену з матеріалів, використання яких у контакті з ароматизаторами забезпечує їхню якість та безпеку.

5.3.3 При фасуванні рідких ароматизаторів у кожній одиниці тари має бути залишено не менше 5% вільного простору від повної місткості тари.

5.3.4 Сухі та пастоподібні ароматизатори упаковують у полімерні конічні банки із затискною кришкою та ручкою за нормативним документом, що діє на території держави, яка прийняла стандарт, з використанням плівкових мішків-вкладишів за ГОСТ 19360, виготовлених з матеріалів, використання яких в контакті з ароматизаторами їх якість та безпека.

5.3.5 Допускається використання інших видів упаковки, що забезпечують збереження сухих та пастоподібних ароматизаторів при зберіганні та транспортуванні та виготовлених з матеріалів, що відповідають вимогам, встановленим чи нормативними правовими актами, що діють на території держави, яка ухвалила стандарт.

5.3.6 Негативне відхилення вмісту пакувальної одиниці від номінальної кількості ароматизатора повинно відповідати ГОСТ 8.579 (пункт 4.2).

5.3.8 При перевезенні залізничним транспортом полімерні каністри з рідкими ароматизаторами упаковують у дощаті ящики за ГОСТ 13358 або обрешітки, при перевезенні повітряним транспортом - у ящики з гофрованого картону за ГОСТ 13516.

Примітка - Полімерні каністри можна перевозити автомобільним транспортом без упаковки в транспортну тару.

5.3.9 При перевезенні залізничним та повітряним транспортом полімерні банки з сухими та пастоподібними ароматизаторами упаковують у ящики з гофрованого картону за ГОСТ 13516.

Примітка - Полімерні банки можна перевозити автомобільним транспортом без упаковки в транспортну тару.

5.3.10 Скляну тару з рідкими ароматизаторами упаковують у ящики з гофрованого картону за ГОСТ 13516 або дощаті ящики за ГОСТ 13358 із застосуванням допоміжних пакувальних матеріалів відповідно до правил перевезення вантажів на відповідному виді транспорту.

5.3.11 Клапани ящиків з гофрованого картону обклеюють у поздовжньому та поперечному напрямках стрічкою з полімерних матеріалів з липким шаром за ГОСТ 20477 або використовують інші пакувальні матеріали, що забезпечують збереження продукції та цілісність тари при транспортуванні.

5.3.12 Ароматизатори, що відправляються до районів Крайньої Півночі та прирівняні до них місцевості, упаковують за ГОСТ 15846 .

5.4 Маркування

5.4.1 Маркування ароматизаторів має відповідати вимогам, встановленим та чи нормативними правовими актами, що діють на території держави, яка прийняла стандарт.

5.4.2 До маркування кожної пакувальної одиниці додатково включаються такі дані:

Номер партії чи позначка, що ідентифікує партію;

Масу брутто;

Умови зберігання;

Позначення цього стандарту;

Позначення документа, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретної назви;

Попереджувальний напис: "При випадковому ковтанні слід викликати блювоту, провести промивання шлунка і звернутися за медичною допомогою".

5.4.3 Транспортне маркування - за ГОСТ 14192 з нанесенням маніпуляційних знаків, що вказують на спосіб поводження з вантажами - відповідно до вимог, встановлених або нормативних правових актів, що діють на території держави, яка прийняла стандарт, та знаків, що характеризують вид небезпеки вантажу - за ГОСТ 19433 .

6 Вимоги безпеки та охорона навколишнього середовища

6.3 Рідкі ароматизатори відносять до легкозаймистих (ЛЗР), горючих (ГР) або негорючих рідин, сухі - до горючих матеріалів відповідно до ГОСТ 12.1.044. Показник пожежо-вибухонебезпечності рідких ароматизаторів – температуру спалаху – наводять у документі, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретного найменування.

6.4 При відборі проб, проведенні аналізів, зберіганні та застосуванні ароматизаторів дотримуються правил охорони праці та правил пожежної безпеки, прийнятих при роботі з легкозаймистими, горючими (ГОСТ 12.1.004 та правил пожежної безпеки, що діють на території держави, яка ухвалила стандарт), шкідливими речовинами (ГОСТ 12.1.007).

6.5 Засоби пожежогасіння: розпорошена вода, повітряно-механічна піна, порошки для малих вогнищ загоряння - кошма, порошкові вогнегасники.

6.6 При попаданні ароматизатора на шкіру його слід змити водою, промити з милом, при попаданні у вічі - промити великою кількістю води.

При випадковому ковтанні ароматизатора слід викликати блювання, провести промивання шлунка та звернутися за медичною допомогою.

6.7 При зберіганні та транспортуванні ароматизаторів захист довкілля забезпечують герметизацією тари. При її порушенні та попаданні ароматизатора в навколишнє середовище його необхідно зібрати та утилізувати.

6.8 При зберіганні, транспортуванні, застосуванні та утилізації ароматизаторів для запобігання заподіянню шкоди навколишньому природному середовищу, здоров'ю та генетичному фонду людини не допускається забруднення ґрунту, поверхневих та ґрунтових вод.

7 Правила приймання

7.1 Ароматизатори приймають партіями.

Партією вважають певну кількість ароматизатора одного найменування, отриману за один технологічний цикл, в однаковій упаковці, вироблене одним виробником за одним нормативним документом, що супроводжується товаросупровідною документацією, що забезпечує простежуваність продукції.

7.2 Для контролю якості та приймання ароматизаторів встановлюють такі категорії випробувань:

Прийомо-здатні;

періодичні.

7.2.1 Прийомо-здатні випробування проводять для кожної партії ароматизатора за якістю упаковки та маркування, органолептичним та фізико-хімічним показниками із застосуванням вибіркового контролю. Для цього довільно відбирають від партії 10% пакувальних одиниць, але не менше ніж три. При числі одиниць упаковки менше трьох контролю піддається кожна одиниця упаковки.

Для проведення випробувань з пакувальних одиниць, що потрапили у вибірку, відбирають миттєві, сумарну, лабораторну проби та проби для аналізу відповідно до розділу 8 .

7.2.2 Результати приймально-здавальних випробувань оформлюють протоколом випробувань за формою, прийнятою у виробника або відображають у журналі.

7.2.3 При негативних результатах приймально-здавальних випробувань хоча б за одним показником якості, за цим показником проводять повторні випробування на подвоєній вибірці від цієї партії. Результати повторних випробувань поширюються всю партію.

7.2.4 За незадовільних результатів повторних випробувань хоча б за одним показником вся партія ароматизатора бракується.

7.3 Порядок та періодичність контролю за вмістом токсичних елементів, бенз(а)пірена, бенз(а)антрацену, біологічно активних речовин, а також за мікробіологічними показниками встановлює виробник у програмі виробничого контролю.

7.5 Підставою для прийняття рішення про приймання партії ароматизатора є позитивні результати приймально-здавальних випробувань та попередніх періодичних випробувань.

8 Методи контролю

8.1 Контроль відповідності пакування та маркування ароматизаторів вимогам цього стандарту проводять зовнішнім оглядом кожної пакувальної одиниці продукції з вибірки за 7.2.1.

8.2 Відбір проб

8.2.1 Для перевірки якості ароматизаторів за органолептичними та фізико-хімічними показниками та для визначення токсичних елементів з одиниць продукції, що потрапили у вибірку за 7.2.1, відбирають миттєві проби, з яких формують сумарну та лабораторну пробу.

Для проведення мікробіологічних аналізів відбір проб – за ГОСТ 26668.

8.2.2 Відбір миттєвих проб, отримання сумарної проби та виділення лабораторної проби та проби для аналізу

8.2.2.1 Миттєві проби за обсягом (масою) мають бути рівними. Сума всіх миттєвих проб за обсягом (масою) повинна бути в 1,5 - 2,0 рази більшою за обсяг (масу) лабораторної проби.

Обсяг (маса) лабораторної проби та проби для аналізу ароматизатора визначається нормативним документом, відповідно до якого виготовляють ароматизатор конкретної назви.

8.2.2.2 Кількість миттєвих проб рідкого ароматизатора залежить від об'єму, що займає ароматизатор. Відбирають по одній миттєвій пробі по всій висоті шару ароматизатора, якщо його об'єм до 1 включно, по дві миттєві проби на глибину 1/3 і 2/3 від верхнього рівня, якщо об'єм більше 1 але не перевищує 10 по три миттєвих проби ( з верхнього, середнього та нижнього шарів) у всіх випадках, коли об'єм ароматизатора понад 10 .

8.2.2.3 Миттєві проби рідкого ароматизатора відбирають пробовідбірною трубкою з нижнім відтягнутим кінцем діаметром від 6 до 15 мм і довжиною, що перевищує на кілька сантиметрів висоту тари.

Верхній отвір трубки закривають великим пальцем або пробкою, занурюють на необхідну глибину, відкривають трубку на короткий час для заповнення, потім знову закривають і витягають трубку з пробою.

8.2.2.4 Миттєві проби ароматизатора пастоподібного відбирають пробовідбірною трубкою, яку опускають вертикально до дна ємності, потім нахиляють і повільно виймають, щоб вміст трубки повністю зберігся.

При використанні щупа його занурюють (вкручуючи) на всю глибину тари по вертикальній осі. Потім щуп витягають.

8.2.2.5 Миттєві проби сухого ароматизатора відбирають щупом, занурюючи його на всю глибину тари вертикальної осі.

8.2.2.6 Відбір миттєвих проб продукції на стадії здачі-приймання її на склад проводять перед закупорюванням тари.

8.2.2.7 Усі миттєві проби поміщають у посудину для проб, ретельно перемішують та одержують сумарну пробу.

8.2.2.8 Лабораторну пробу рідкого та пастоподібного ароматизатора одержують після ретельного перемішування сумарної проби та простого скорочення її до обсягу лабораторної проби.

8.2.2.9 Лабораторну пробу сухого ароматизатора одержують шляхом скорочення сумарної проби методом квартування.

8.2.2.10 Лабораторною пробою для партій ароматизаторів малих об'ємів може бути сумарна проба, при цьому загальний об'єм або маса миттєвих проб повинні бути не меншими за об'єм або масу, необхідних для проведення випробувань.

8.3 Маркування лабораторних проб

Виділену лабораторну пробу ароматизатора знову ретельно перемішують, ділять на дві рівні частини та поміщають у чисті сухі скляні судини. Судини щільно закривають корковими або пробками з полімерних матеріалів і маркують із зазначенням:

Найменування ароматизатора;

Найменування виробника;

виду носія (розчинника, наповнювача, харчової сировини);

Номери та маси партії;

Дата виготовлення;

Дати та місця відбору проб;

Прізвища та підписи особи, яка відібрала пробу;

Позначення документа, згідно з яким ароматизатор виготовляють конкретного найменування.

Одну лабораторну пробу використовують для проведення аналізу, другу опечатують і зберігають протягом встановленого виробником терміну зберігання на випадок розбіжностей щодо оцінки якості ароматизатора для повторного аналізу.

Для партії рідких ароматизаторів малих обсягів допускається залишати для зберігання лабораторну пробу ароматизатора, що використовується для випробувань.

Лабораторні проби зберігають у захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С (якщо інше не вказано в нормативному документі, відповідно до якого виготовлений ароматизатор конкретної назви), лабораторні проби сухих ароматизаторів - при відносній вологості не більше 75%.

8.5 Визначення запаху

Метод полягає в органолептичному порівнянні проби для аналізу ароматизатора з контрольним зразком ароматизатора цього найменування.

За контрольний зразок приймають зразок ароматизатора цієї назви, запах якого схвалений дегустаційною порадою виробника.

Для контрольного зразка відбирають лабораторну пробу об'ємом (масою) не менше ніж 250 (г) ароматизатора, виготовленого у виробничих умовах. Контрольний зразок зберігають у герметично закритій тарі протягом терміну зберігання, встановленого виробником.

8.5.1 Визначення запаху рідкого ароматизатора

Смужки фільтрувального паперу 10 х 160 мм за ГОСТ 12026 одночасно змочують (приблизно на 3 см) у контрольному зразку та пробі для аналізу та порівнюють їх запах.

Ароматизатор вважають відповідним вимогам цього стандарту, якщо запах "вологих" смужок проби для аналізу та контрольного зразка однаковий.

8.5.2 Визначення запаху сухого та пастоподібного ароматизатора

Пробу для аналізу ароматизатора та контрольного зразка масою від 30 до 50 г поміщають на листі білого фільтрувального паперу за ГОСТ 12026 та оцінюють їх запах.

Ароматизатор вважають відповідним вимогам цього стандарту, якщо запах проби для аналізу та контрольного зразка однаковий.

8.6 Визначення показника заломлення рідких ароматизаторів – за ГОСТ 14618.10 (розділ 4).

8.7 Визначення щільності рідких ароматизаторів – за ГОСТ 14618.10 (розділ 2 або розділ 3).

8.8 Визначення об'ємної частки етилового спирту в рідких ароматизаторах, що містять спирт, проводять за методикою, викладеною в додатку А 8.12 Визначення металомагнітних домішок - за ГОСТ 15113.2.

8.13 Визначення бенз(а)пірену, бенз(а)антрацену та потенційно небезпечних біологічно активних речовин - за нормативним документом, що діє на території держави, яка ухвалила стандарт.

9 Транспортування та зберігання

9.1 Ароматизатори транспортують усіма видами транспорту відповідно до правил перевезення вантажів, що діють на відповідному виді транспорту.

9.2 Рідкі та пастоподібні ароматизатори зберігають у закритих та затемнених приміщеннях при температурі не вище 25°С, якщо інше не встановлено виробником.

Примітки:

1 При зберіганні рідких ароматизаторів допускається опалесценція та випадання осаду, якщо це передбачено виробником.

2 При зберіганні пастоподібних ароматизаторів допускається розшарування (відділення рідкої фази), якщо це передбачено виробником.

3 Перед застосуванням ароматизатори необхідно перемішати до одержання однорідної маси.

9.3 Сухі ароматизатори зберігають у сухих приміщеннях, що добре провітрюються при температурі не вище 25°С і відносній вологості не більше 75%, якщо інше не встановлено виробником.

Примітка - При зберіганні сухих ароматизаторів допускається наявність грудок, що нещільно злежалися (легко розсипаються).

9.4 Не допускається транспортування та зберігання ароматизаторів спільно з хімікатами та продуктами, що різко пахнуть, і матеріалами.

9.5 Термін придатності ароматизаторів встановлює виробник.

10 Вказівки щодо застосування

Відкрийте актуальну версію документа прямо зараз або отримайте повний доступ до системи ГАРАНТ на 3 дні безкоштовно!

Якщо ви є користувачем інтернет-версії системи ГАРАНТ, ви можете відкрити цей документ прямо зараз або запросити по гарячій лінії в системі.

Головна » Матеріали » Гост ароматизатори харчові. Ароматизатори харчові